Священномученик Прокопій Попов, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
День пам'яті (н. ст.)
Місяця вересня на 30-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця жовтня на 8-й день — Собор В’ятських святих
Священномученик Пропокій Попов народився 1864 року в селі Утманово Утмановської волості в сім’ї священника Михаїла Попова. Окрім нього, у отця Михаїла і його дружини Марії були сини Павло й Олександр.
Прокопій закінчив Нікольське духовне училище, а 1884 року закінчив Вологодську духовну семінарію. Після цього він був призначений наглядачем Вологодського духовного училища.
У грудні наступного року Прокопій був висвячений на священника до Троїцької церкви села Шолга. Згодом, після відкриття 1890 року бібліотеки при храмі, він також був першим її бібліотекарем.
Отець Прокопій був одружений з племінницею ректора Вологодської семінарії Олександрою. У них було четверо дітей. 1905 року матінка Олександра померла.
З вересня 1901 до листопада 1917 року отець Прокопій був благочинним п’ятого округу Нікольського повіту. Окрім того, він двічі обіймав посаду законовчителя жіночого училища і двічі був депутатом з училищних справ. Також священник був законовчителем Олександринського училища і піклувальником Княщинського земського училища.
За багаторічну добросовісну службу духовне начальство нагородило отця Прокопія набедреником, скуфією, камилавкою і золотим наперсним хрестом. Він також був відзначений темно-бронзовою медаллю і знаком Палестинського товариства, а за двадцятип’ятирічне викладання Закону Божого був нагороджений орденом святої Анни ІІІ ступеня. 6 серпня 1917 року отець Прокопій був возведений в сан протоієрея.
27 квітня 1918 року, після приходу до влади більшовиків, на батюшку було накладено контрибуцію, як на представника класу експлуататорів, у розмірі сім тисяч рублів. Її вимагали виплатити негайно. Але невдовзі, 13 жовтня 1918 року, організований більшовиками каральний загін прибув до Шолги і заарештував отця Прокопія за підозрою в контрреволюції. Посеред поля було вирито яму, із села було зігнано багато народу. За деякими даними, могилу було наказано вирити самому отцю Прокопію. Упевнені у своїй безкарності, більшовики вчиняли свій злочин відкрито перед всіма жителями Шолги.
Священномученик Прокопій став перед могилою, помолився, попрощався з парафіянами, земно поклонився їм і сказав: “Простіть мене, грішного”. Парафіяни заплакали. Священник зняв рясу, подав її синам, які весь цей час стояли поруч, і залишився в підряснику. Тоді він повернувся обличчям на схід, знову помолився і сказав: “Я готовий”. Пролунав постріл, і отець Прокопій упав. Другим пострілом він був убитий.
Спочатку отець Прокопій був похований там само, на полі. Але сини стали просити дозволу перенести його тіло на кладовище. Влада відмовляла, проте родичі не припиняли клопотати. Зрештою, їм було дано дозвіл поховати священномученика на кладовищі села Косково. Водночас є і відомості, що батюшку поховали на березі річки Юг на околиці села Шолга.
У 2000 році священномученик Прокопій Попов був прославлений в лику святих.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь , глас 4
Мученик Твой Господи, Прокопий во страдании своем венец прият нетленный от Тебе Бога нашего; имеяй бо крепость Твою, мучителей низложи, сокруши и демонов немощные дерзости. Того молитвами спаси души наша.
Кондак, глас 2
Звезда светлая явился еси непрелестная мирови, Солнца Христа возвещающи зарями твоими, страстотерпче Прокопие, и прелесть погасил еси всю,нам же подаеши свет, моляся непрестанно о всех нас.
Ще в розробці