5 жовтня 2022
середа · 22 вересня ст. ст.
Сщмч. Фоки, єп. Синопійського (117). Прор. від 12-ти Іони (VIII ст. до Р. Х.). Прп. Іони пресвітера (IX), батька свв. Феофана, творця канонів, і Феодора Начертанних. Мч. Фоки вертоградаря (близько 320). Прав. Петра, колишнього митаря (VI). Прп. Макарія Жабинського, Бєльовського чудотворця. Прп. Іони Яшезерського (1589–1592). Сщмч. Феодосія Бразького (1694) (Румун.). Блж. Параскеви Дивєєвської (1915). Сщмч. Веніаміна (Воскресенського), єп. Романовського (1930). Ікони Божої Матері, йменованої «Услишательниця» (XIII–XIV).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Фоціглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ния обре́л еси́, Богодохнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Фо́ко,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 6
Я́ко архиере́й принося́, о́тче, же́ртвы,/ на коне́ц себе́ прине́сл еси́ же́ртву жи́ву,/ свиде́тельствовав зако́нно о Христе́ Бо́зе,/ от А́нгел укрепля́емый,/ и смерть изволя́я,/ сый с вопию́щими тебе́:// прииди́, Фо́ко, с на́ми, и никто́же на ны.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Лк. 4:1-15)
Диявол приступає зі спокусою до Боголюдини — хто ж із людей буває від того вільний? Той, хто ходить з волі лукавого. Він не зазнає нападів, а тільки спрямовується на все більше і більше зло. Якщо ж скоро хто починає оговтуватися і замислюється почати нове життя з волі Божої, негайно починає діяти вся сатанинська область: хто з чим поспішає, щоб розпорошити добрі думки й починання того, хто кається. Не встигнуть відхилити — намагаються завадити доброму покаянню і сповіді; тут не встигнуть — примудряються посіяти кукіль серед плодів покаяння і праці в очищенні серця; не встигають лихого навіяти — зазіхають добро покривити; внутрішньо відбиті — зовні нападають, і так до кінця життя. Навіть померти спокійно не дають; і після смерті ганяються за душею, поки не мине вона повітряні простори, де вони витають і тримають кубла. «Як же — адже це безвідрадно і страшно?» Для віруючого нічого тут немає страшного, тому що біси тільки метушаться біля богобоязливого, а сили ніякої не мають. Тверезий молитовник стріли з себе на них пускає, і вони далеко тримаються від нього, не сміючи підступити і боячись зазнаної поразки. Якщо ж досягають успіху в чомусь, то через нашу помилку. Ослабнемо увагою або дозволимо собі захопитися примарами їхніми — вони тут як тут, і почнуть тривожити сміливіше. Не схаменешся вчасно — закрутять, а схаменеться душа — знову відскочать і здалеку підглядають, чи не можна знову якось підійти. Отже, будь тверезим, пильнуй, молись — і вороги нічого тобі не зроблять.
(Мк. 11:23-26)
Якщо не простите іншим гріхів проти вас, то й Отець ваш Небесний не простить вам гріхів ваших, сказав Господь. Хто не прощає іншим? Праведник чи той, хто усвідомлює себе праведним. Такому нічого не залишається, окрім як судити і виголошувати тільки вироки й вимагати страти винним. Хто ж відчуває себе грішним, тому хіба до інших? Не повернеться у нього язик засудити іншого й зажадати від нього задоволення, коли совість самого безперестанно викриває і безперестанно погрожує праведним судом Божим. Отож чи не краще грішити, ніж праведничати? Ні, всіляко дбай про праведність. Але за всієї твоєї праведності усвідомлюй, що ти раб негідний, та усвідомлюй помислом нероздвоєним. Тобто не так, що попереду стоїть думка про свою негідність, а позаду ховається відчуття праведності, а повним усвідомленням і відчуттям себе негідним. Коли дійдеш до цього (а до цього треба доходити, бо воно не раптом набувається) — тоді, як би не згрішив проти тебе брат твій, прагнути відплати не станеш, тому що совість товкмачитиме: «І не того ще вартий, мало тобі цього», — і пробачиш; а пробачивши, сам удостоїшся прощення. Так усе життя: прощення за прощення, а на суді за це буде тоді всепрощення.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

_thumb.jpg)






