-
ПРЕПОДОБНІ АНТОНІЙ І ФЕОДОСІЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ
Пам’ять 2/15 вересня Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник,щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. Мф. (5:14-16) Засновник Києво-печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова) і в хрещенні був названий Антипою. З юних років він відчув потяг до вищого духовного життя і наважився йти на Афон. В одній з обителей Афона він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря, яку досі показують. Коли він…
-
Житіє і страждання святого мученика Маманта
Місяця вересня в 2-й день Христовий мученик Мамант[1] батьківщину мав Пафлагонію; батьки його знамениті: батько його був Теодот, мати ж його Руфина – обидва з великого патриціянського роду, славні, й багаті, й осяяні благочестям. Вони, коли в середині себе довго таїти не могли своєї до Христа віри і дбалої любові, явили перед усіма своє сповідане благочестя і до нього багатьох приводили. На них учинили донос Олександру, що був тоді намісником міста Гагрського, йому ж було звелено від царя, щоб честь богів їхніх усією старатливістю розмножував і возносив, а християн, яких би виявив і тих, що не слухаються їхнього повеління, хай мучить і віддає смерті. Олександр привів перед судисько своє Теодота, примушував його покласти…
-
Житіє у святих Отця нашого Івана Пістника, архієпископа Константина-града
Місяця вересня в 2-й день Той, що у святих, отець наш Іван був при Юстині, і Тіверії, і Маврирії царях, народжений у Константині-граді, спершу злотиці[1] виготовляв, муж благочестивий, жебраколюбець і странніх любитель, і Бога боявся. Він чорноризця, на ім’я Євсевій, що з Палестини був, прийняв і з ним пробував. Якось ішли вони дорогою, чорноризець ішов з правого боку від Івана і ніби хтось незнайомий сказав йому: “Не подобає тобі, отче, з правого боку великого йти. Бог-бо провіщає про нього, що має бути йому вручено архієрейство велике[2]. Це почувши, чорноризець повідав блаженному Євтихію, патріархові царгородському. Патріарх же радив постригти Івана, як достойного церковного притчу. Випало йому і стояти в церкві святого…
-
Собор Вінницьких святих
Місяця вересня на 1-й день Собор Вінницьких святих є соборним святом, яке присвяченим вшануванню пам’яті подвижників благочестя, пов’язаних з Вінниччиною. Історія християнства на Поділлі налічує багато століть. Ще у VIII столітті християни Візантійської імперії, рятуючись від переслідувань іконоборців, переселялись на північ, де знайшли прихисток вздовж річки Дністер. І дотепер в горах Подністров’я розташовується чимало старовинних печер. Згідно з народним переданням, преподобний Антоній Печерський, подорожуючи з Афону до Києва, зупинився на березі річки Дністер, видовбав собі келію, влаштував Лядівський монастир та постриг в ченці перших послушників. У 1432–1433 роках після кровопролитних боїв землі Поділля з багатьма його містами перейшли під владу князя Феодора Острозького. Таким чином він отримав титул старости кременецького,…
-
Поминання собору Пресвятої Богородиці в Міясинській обителі
Місяця вересня в 1-й день У час іконоборної єресі, сприянням першого іконоборця царя Лева Ісаврянина, вельми славна на Сході ікона Пресвятої Діви Богородиці чудотворна, в обителі Міясинській, була вкинена в озеро Азурове. Де була обитель Міясинська явно свідчиться у житії преподобного Акакія, єпископа Мелітинського, квітня місяця, в 17 день, де пишеться таке: “Було одне місце еллінське від міста (Мелітина Вірменського) за вісімнадцять поприщ, назване Міясини, вельми гарне, рівне і просторе в роздолі між двома горами, що розділяються на обидва боки щироко; посередині ж ріка швидка, чиста, тече на схід, Азорос чи Азур названа, і озерами довкіл наповнює той розділ. Було там на осібному вибраному й гарному місці капище ідольське і…
-
Житіє преподобного і богоносного отця нашого Симеона Стовпника
Місяця вересня в 1-й день Написано від різних істориків: од Антонія, учня його; від Теодорита, єпископа Кипрського, книги “Боголюбивих”, глава 26-а; від Симеона Метафраста, скорочено; від Євагрія Схоластика, книга 1-ша, глава 13-та і 14-та; від Никифора Калліста, книга 14-та, глава 51-ша; від Георгія Кедрина Цареградця і від великої Мінеї Четьї. У країні Киликійській є село, назване Сисан, у ньому жили батьки цього преподобного, були вони християни, Сусотіон і Марта — їм-бо дав Бог цей благословенний плід, що його Симеоном назвали і за звичаєм християнським купіллю хрещення омили. Виховувався ж хлопець не в книжній науці, але в простоті й беззлобності, однак премудрість Духа Святого звикла і в простих поселятися, і невігласів,…
-
Слово на початок Індикту, тобто Нового року
Місяця вересня в 1-й день Бог, цар віків, котрий поклав часи і літа в своїй владі[1], і в них до слави своєї, а людям від справ заспокоєнню узаконив усілякі свята, дав повеління у Старому Заповіті святкувати спеціально вересень у всі роки, щоб люди в цей місяць, звільнившись од суєт житейських, трудилися одному Богові. Таке в книгах Мойсеевих пишеться: “І промовив Господь до Мойсея, говорячи: “Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: сьомого місяця, першого дня місяця буде вам спочинок… жодного робочого заняття не будете робити в усіх оселях ваших і принесете всепалення, Господу”[2] коли в день сьомий Творець після шестиденного всього живого свого створення, благословив і на святість його, спочивав тоді, то…
-
Тупичевська ікона Богородиці
Місяця серпня на 15-й день Тупичівська ікона Божої Матері знаходилася у Тупичівському Свято-Духовому монастирі Могилівської губернії, поблизу міста Мстиславля. Іноді ця ікона називалася ще «Семигородною». Святкування їй, крім 15 серпня, відбувається ще в день Пятидесятниці. У 1847 році було встановлено три хресні ходи з Тупичівською іконою Богоматері. Перший із них відбувався в Могилівський Микільський монастир напередодні свята свт. Миколая. Другий – з Микільського монастиря до Мозоловського у день віддання свята Великодня. Нарешті, третя хресна хода відбувалася з Мозолівського монастиря до Мстиславської обителі, з якої 14 серпня ікона назад переносилася в Тупичівський монастир. Оригінал образу втрачено, найстаріший шанований список (копія) знаходиться у Свято-Олександро-Невському кафедральному соборі Мстиславля (Білорусь).
-
Сурдезька ікона Богородиці
Місяця серпня на 15-й день Сурдезька ікона Божої Матері знаходилася у Свято-Духовому чоловічому монастирі, також званому Сурдезьким, розташованому в селі Сурдеги неподалік м. Паневежиса. Найраніші історичні відомості про Сурдезький монастир відносяться до 1510 року, коли турботами знатного православного християнина – поміщика Богдана Шиш-Ставицького було збудовано у цьому краї церкву. У 1530 році, над джерелом, неподалік цієї застарілої вже церкви сталося чудове явище ікони Пресвятої Богородиці. Незабаром після цього на місці здобуття святого образу місцевий поміщик Олексій Феодорович, на прізвисько Владика, збудував дерев’яну церкву в ім’я Святої Живоначальної Трійці. Через 20 років, у 1550 році, біля цієї церкви завдяки сприянню власниці сурдезького маєтку Анни Шишанка-Ставицької було засновано монастир. Сурдезька обитель протягом…
-
Чухломська (Галицька) ікона Божої Матері
Місяця травня на 28-й день / липня на 20-й день / серпня на 15-й день Чухломська (Галицька) ікона Божої Матері «Розчулення» явилася в 1350 році преподобному Авраамію Галицькому, котрий прийшов для подвигів на північ з благословення преподобного Сергія Радонезького. На безлюдному березі Галицького озера біля великої гори, покритої дрімучим лісом, він звернувся з молитвою до Божої Матері, просячи благословення на подвиг. Після молитви преподобний присів відпочити і раптом побачив на сусідній горі яскраве світло та почув голос: «Авраамію, зійди на гору, де стоїть ікона Моєї Матері». Преподобний піднявся на гору, де сяяло світло, і справді виявив на дереві ікону Божої Матері з Предвічним Немовлям. З розчуленням і подякою Господу святий…
-
Ікона Божої Матері “Гаєнатська”
Місяця серпня на 15-й день Назва цієї ікони Божої Матері пов’язана з Гелатським (Гаєнатським) монастирем, розташованим поблизу міста Кутаїсі. Монастир заснував грузинський цар Давид IV Будівельник у 1106 році. Після смерті царя обитель стала його усипальницею. Довгий час Гелатський монастир був центром церковного та культурного життя Грузії, а з другої половини XVI століття до 1814 резиденцією католікоса. З 1994 року є пам’яткою Світової спадщини. Стародавніша назва монастиря – Генаті, нині – Гелаті. Стародавня назва Гелатського монастиря (Генаті) походить від грецького «genathlakon» (народження) і пов’язана з головним храмом монастирського комплексу, освяченого на честь Різдва Пресвятої Богородиці. За переказами, Гаєнатська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці належала святій цариці Тамарі. У Грузії існує місцевошановне…
-
Володимирська-Ростовська ікона Божої Матері
Місяця серпня на 15-й день У момент загострення боротьби між руськими містами і князівствами, нащадок святого Володимира святий благовірний князь Андрій Юрійович, в народі прозваний Боголюбським, розорив Київ. І в 1169 році силоміць вивіз з опального міста ікону Богородиці. Він відправився з нею в бік Володимира-на-Клязьмі, в далеку північно-східну частину Русі, де прагнув зміцнити власну столицю великого і незалежного князівства. Чи був цей вчинок проявом політичної далекоглядності або ж був наслідком особистої полум’яної віри — можна сперечатися. У ті часи практично ніяка людина не мислив життя без Бога, тому часто важко для Середньовіччя відокремити політичні діяння від справ віри. Крім того, церковне Передання зберегло образ іншого князя Андрія — молитовника,…