-
Cтраждання святого священномученика Вавила і з ним трьох отроків
Місяця вересня в 4-й день Нумеріян, цар злочестивий, перебуваючи у великій Антіохії[1], якогось дня сотворив великий празник бісам і приніс всепоганим ідолам жертви, змішавши їх із неповинною кров’ю, бо заколов сина царського, малого хлопця, його він мав для застави твердого й непорушного миру від одного варварського царя. Коли ж із тим царем вів війну через певний час, то не могли один одного здолати, відтак постановили мир поміж собою і, клятвами утвердивши його та приязнь поміж собою поклавши на познаку нерушного миру та дружби, дав цар Нумеріяну своє юне дитя, доручивши турботі його, – хай, наче батько виховає його і як власного сина має його в себе[2]. Нумеріян же царського сина…
-
Житіє святого пророка Мойсея-Боговидця
Місяця вересня в 4-й день Після смерті Йосипа в землі Єгипетській, рід Якова, батька його, за багато сот літ настільки примножився, що вся земля та наповнилася людьми ізраїльськими — від них могли йти на війну по шістсот тисяч мужів. Тоді цар єгипетський, боячись, щоб колись, погодившись із ворогами їхніми, відіб’ють у єгиптян землі, повелів при-ставникам своїм пригноблювати людей ізраїльських якомога роботою та биттям. Від багатотрудного ж їхнього поту зведено міста знамениті не так заради потреби як марнославства і щоб до кінця умалити рід жидівський. Одначе на скільки їх гнобили та мучили, настільки вони більше множилися: не можна-бо тих умалити людей, яких Бог примножити й возвеличити захотів. І хоч велів цар…
-
Житіє і страждання святого священномученика Антима, єпископа Никомідійського і з ним багатьох
Місяця вересня в 3-й день Місто Никомідія було батьківщина святого Антима[1], де в молодих літах виявилися обичаї досконалого мужа, що з цвітом своєї юності приносили зрілий плід незлобивості; виростаючи тілом, вкупі ріс він і духом. У вік же добрий прийшовши, перевисив усіх чеснотами, і в ті літа природні, коли, ніби плевела пшениці, в людині звичайно виходять наяву пристрасті, він тоді взяв образ безпристрастя. Плоть його була умертвленна, дух смиренний, викорінена заздрість, ярості в ньому ані сліду не було, гніву ані чутно ніколи, лінивство прогнане, об’їданню із п’янстом не лишалось у нього місця, тільки повстримність у всьому, любов до всіх, мир з усіма, добророзум’я посеред усіх, дбання його про славу Божу…
-
Страждання святої мучениці Василиси Никомідійської
Місяця вересня в 3-й день У царство злочестивого Діоклитіяна мало яке місто мученицькою так обагрилося кров’ю, як Никомідія, у і нім-бо так багато убивано було за Христа, що за один місяць сімнадцять тисяч мучеників нараховується, окрім тих двох (тисяч), що в церкві в день Різдва Христового спалені були. Це ж бо невинних, вірних забиття не одним скінчилося місяцем, а на довгий час протяглося тяжкому і лютому піддано гонінню; тоді стільки християн убито було, хто може перечислити – тільки сам Бог, що безліч зірок перечислить. У тому ж місті Никомідійському і ця свята мучениця Василиса постраждала. Слава ж всесильному Богові, що не тільки в людях повнолітніх, але й у малих дітях…
-
ПРЕПОДОБНІ АНТОНІЙ І ФЕОДОСІЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІ
Пам’ять 2/15 вересня Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник,щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. Мф. (5:14-16) Засновник Києво-печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова) і в хрещенні був названий Антипою. З юних років він відчув потяг до вищого духовного життя і наважився йти на Афон. В одній з обителей Афона він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря, яку досі показують. Коли він…
-
Житіє і страждання святого мученика Маманта
Місяця вересня в 2-й день Христовий мученик Мамант[1] батьківщину мав Пафлагонію; батьки його знамениті: батько його був Теодот, мати ж його Руфина – обидва з великого патриціянського роду, славні, й багаті, й осяяні благочестям. Вони, коли в середині себе довго таїти не могли своєї до Христа віри і дбалої любові, явили перед усіма своє сповідане благочестя і до нього багатьох приводили. На них учинили донос Олександру, що був тоді намісником міста Гагрського, йому ж було звелено від царя, щоб честь богів їхніх усією старатливістю розмножував і возносив, а християн, яких би виявив і тих, що не слухаються їхнього повеління, хай мучить і віддає смерті. Олександр привів перед судисько своє Теодота, примушував його покласти…
-
Житіє у святих Отця нашого Івана Пістника, архієпископа Константина-града
Місяця вересня в 2-й день Той, що у святих, отець наш Іван був при Юстині, і Тіверії, і Маврирії царях, народжений у Константині-граді, спершу злотиці[1] виготовляв, муж благочестивий, жебраколюбець і странніх любитель, і Бога боявся. Він чорноризця, на ім’я Євсевій, що з Палестини був, прийняв і з ним пробував. Якось ішли вони дорогою, чорноризець ішов з правого боку від Івана і ніби хтось незнайомий сказав йому: “Не подобає тобі, отче, з правого боку великого йти. Бог-бо провіщає про нього, що має бути йому вручено архієрейство велике[2]. Це почувши, чорноризець повідав блаженному Євтихію, патріархові царгородському. Патріарх же радив постригти Івана, як достойного церковного притчу. Випало йому і стояти в церкві святого…
-
Собор Вінницьких святих
Місяця вересня на 1-й день Собор Вінницьких святих є соборним святом, яке присвяченим вшануванню пам’яті подвижників благочестя, пов’язаних з Вінниччиною. Історія християнства на Поділлі налічує багато століть. Ще у VIII столітті християни Візантійської імперії, рятуючись від переслідувань іконоборців, переселялись на північ, де знайшли прихисток вздовж річки Дністер. І дотепер в горах Подністров’я розташовується чимало старовинних печер. Згідно з народним переданням, преподобний Антоній Печерський, подорожуючи з Афону до Києва, зупинився на березі річки Дністер, видовбав собі келію, влаштував Лядівський монастир та постриг в ченці перших послушників. У 1432–1433 роках після кровопролитних боїв землі Поділля з багатьма його містами перейшли під владу князя Феодора Острозького. Таким чином він отримав титул старости кременецького,…
-
Поминання собору Пресвятої Богородиці в Міясинській обителі
Місяця вересня в 1-й день У час іконоборної єресі, сприянням першого іконоборця царя Лева Ісаврянина, вельми славна на Сході ікона Пресвятої Діви Богородиці чудотворна, в обителі Міясинській, була вкинена в озеро Азурове. Де була обитель Міясинська явно свідчиться у житії преподобного Акакія, єпископа Мелітинського, квітня місяця, в 17 день, де пишеться таке: “Було одне місце еллінське від міста (Мелітина Вірменського) за вісімнадцять поприщ, назване Міясини, вельми гарне, рівне і просторе в роздолі між двома горами, що розділяються на обидва боки щироко; посередині ж ріка швидка, чиста, тече на схід, Азорос чи Азур названа, і озерами довкіл наповнює той розділ. Було там на осібному вибраному й гарному місці капище ідольське і…
-
Житіє преподобного і богоносного отця нашого Симеона Стовпника
Місяця вересня в 1-й день Написано від різних істориків: од Антонія, учня його; від Теодорита, єпископа Кипрського, книги “Боголюбивих”, глава 26-а; від Симеона Метафраста, скорочено; від Євагрія Схоластика, книга 1-ша, глава 13-та і 14-та; від Никифора Калліста, книга 14-та, глава 51-ша; від Георгія Кедрина Цареградця і від великої Мінеї Четьї. У країні Киликійській є село, назване Сисан, у ньому жили батьки цього преподобного, були вони християни, Сусотіон і Марта — їм-бо дав Бог цей благословенний плід, що його Симеоном назвали і за звичаєм християнським купіллю хрещення омили. Виховувався ж хлопець не в книжній науці, але в простоті й беззлобності, однак премудрість Духа Святого звикла і в простих поселятися, і невігласів,…
-
Слово на початок Індикту, тобто Нового року
Місяця вересня в 1-й день Бог, цар віків, котрий поклав часи і літа в своїй владі[1], і в них до слави своєї, а людям від справ заспокоєнню узаконив усілякі свята, дав повеління у Старому Заповіті святкувати спеціально вересень у всі роки, щоб люди в цей місяць, звільнившись од суєт житейських, трудилися одному Богові. Таке в книгах Мойсеевих пишеться: “І промовив Господь до Мойсея, говорячи: “Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: сьомого місяця, першого дня місяця буде вам спочинок… жодного робочого заняття не будете робити в усіх оселях ваших і принесете всепалення, Господу”[2] коли в день сьомий Творець після шестиденного всього живого свого створення, благословив і на святість його, спочивав тоді, то…
-
Тупичевська ікона Богородиці
Місяця серпня на 15-й день Тупичівська ікона Божої Матері знаходилася у Тупичівському Свято-Духовому монастирі Могилівської губернії, поблизу міста Мстиславля. Іноді ця ікона називалася ще «Семигородною». Святкування їй, крім 15 серпня, відбувається ще в день Пятидесятниці. У 1847 році було встановлено три хресні ходи з Тупичівською іконою Богоматері. Перший із них відбувався в Могилівський Микільський монастир напередодні свята свт. Миколая. Другий – з Микільського монастиря до Мозоловського у день віддання свята Великодня. Нарешті, третя хресна хода відбувалася з Мозолівського монастиря до Мстиславської обителі, з якої 14 серпня ікона назад переносилася в Тупичівський монастир. Оригінал образу втрачено, найстаріший шанований список (копія) знаходиться у Свято-Олександро-Невському кафедральному соборі Мстиславля (Білорусь).