Читання дняп’ятниця

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

Діян. 8:40–9:19 Діяння святих апостолів

зач. 218:40Фили́п же опини́вся в Азо́ті і, прохо́дячи, благовіствува́в усі́м міста́м, по́ки прийшо́в до Кеса́рії.

9:1А Савл, ще ди́хаючи погро́зами та вби́вством на у́чнів Го́спода, прийшо́в до первосвяще́нника

2і ви́просив у ньо́го листи́ в Дама́ск до синаго́г, щоб кого́ знайде́ з послідо́вників цього́ вче́ння, чоловікі́в та жіно́к, зв’яза́вши, приво́дити до Ієрусали́ма.

3Коли́ ж він ішо́в і наближа́вся до Дама́ска, враз ося́яло його́ сві́тло з не́ба.

4Він упа́в на зе́млю і почу́в го́лос, яки́й говори́в йому́: Са́вле, Са́вле! що ти го́ниш Мене́?

5Він сказа́в: хто Ти, Го́споди? Госпо́дь же ка́же: Я Іісу́с, Котро́го ти го́ниш. Тя́жко тобі́ йти про́ти рожна́.

6Він з тре́петом і жа́хом сказа́в: Го́споди! що повели́ш мені́ роби́ти? і Госпо́дь сказа́в йому́: встань і йди до мі́ста; і ска́зано бу́де тобі́, що тобі́ тре́ба роби́ти.

7Лю́ди ж, які́ йшли з ним, стоя́ли в заціпені́нні, бо чу́ли го́лос, а ніко́го не ба́чили.

8Савл підві́вся із землі́, і з відкри́тими очи́ма ніко́го не ба́чив. І повели́ його́, взя́вши за ру́ки, і привели́ в Дама́ск.

9І три дні він не ба́чив, і не їв, і не пив.

10У Дама́ску був оди́н у́чень, на ім’я́ Ана́нія; і Госпо́дь у виді́нні сказа́в йому́: Ана́ніє! Він сказа́в: я, Го́споди.

11Госпо́дь же сказа́в йому́: встань і піди́ на ву́лицю, так зва́ну Пряму́, і спита́й в Іу́диному до́мі тарся́нина, на ім’я́ Савл; він за́раз мо́литься,

12і ба́чив у виді́нні му́жа, на ім’я́ Ана́нія, яки́й прийшо́в до ньо́го і покла́в на ньо́го ру́ку, щоб він прозрі́в.

13Ана́нія відпові́в: Го́споди! я чув від багатьо́х про цьо́го чолові́ка, скі́льки зла заподі́яв він святи́м Твої́м у Ієрусали́мі;

14і тут ма́є від первосвяще́нників вла́ду в’яза́ти всіх, хто призива́є ім’я́ Твоє́.

15Госпо́дь же сказа́в йому́: іди́, бо він є Мій ви́браний сосу́д, щоб сповіща́ти ім’я́ Моє́ пе́ред наро́дами і царя́ми, і сина́ми Ізра́їлевими.

16І Я покажу́ йому́, скі́льки він має постражда́ти за ім’я́ Моє́.

17Ана́нія пішо́в і увійшо́в у дім і, покла́вши на ньо́го ру́ки, сказа́в: бра́те Са́вле! Госпо́дь Іісу́с, Котри́й яви́вся тобі́ на доро́зі, яко́ю ти йшов, посла́в мене́, щоб ти прозрі́в і спо́внився Свято́го Ду́ха.

18І вмить немо́в би луска́ спа́ла з оче́й його́, і враз він прозрі́в; і, вста́вши, охрести́вся,

зач. 2219і, прийня́вши ї́жу, укріпи́вся. І Савл кі́лька днів пробу́в з у́чнями в Дама́ску.

Ап. 1 Ін. 1:1–7 Перше соборне послання Іоанна

1Про те, що було́ від поча́тку, що ми чу́ли, що ба́чили свої́ми очи́ма, що розгляда́ли і чого́ торка́лися ру́ки на́ші, про Сло́во життя́, –

2бо життя́ яви́лось, і ми ба́чили і сві́дчимо, і звіща́ємо вам це ві́чне життя́, яке́ було́ в Отця́ і яви́лось нам, –

3про те, що ми ба́чили і чу́ли, звіща́ємо вам, щоб і ви ма́ли єдна́ння з на́ми: а на́ше єдна́ння – з Отце́м і Си́ном Його́, Іісу́сом Христо́м.

4І це пи́шемо вам, щоб ра́дість ва́ша була́ по́вна.

5І ось благові́стя, яке́ ми чу́ли від Ньо́го і звіща́ємо вам: Бог є сві́тло, і нема́ в Ньо́му нія́кої те́мряви.

6Коли́ ж ми ка́жемо, що ма́ємо єдна́ння з Ним, а хо́димо в те́мряві, то ми непра́вду гово́римо і не тво́римо і́стини;

7коли́ ж хо́димо в сві́тлі, поді́бно до то́го, як Він у сві́тлі, то ма́ємо єдна́ння оди́н з о́дним, і Кров Іісу́са Христа́, Си́на Його́, очища́є нас від уся́кого гріха́.

Євангеліє

Ін. 6:48–54 Євангеліє від Іоанна

зач. 2348Я є хліб життя́.

49Батьки́ ва́ші ї́ли ма́нну в пусти́ні й поме́рли;

50хліб, яки́й схо́дить з небе́с, є таки́й, що, хто його́ їсть, той не помре́.

51Я хліб живи́й, яки́й зійшо́в з небе́с; хто їсть цей хліб, жи́тиме ві́чно; хліб же, яки́й Я дам, є Плоть Моя́, яку́ Я відда́м за життя́ сві́ту.

52Тоді́ іуде́ї почали́ спереча́тись між собо́ю, ка́жучи: як Він мо́же да́ти нам Плоть Свою́ ї́сти?

53Іісу́с же сказа́в їм: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: якщо́ не бу́дете ї́сти Пло́ті Си́на Людсько́го і пи́ти Його́ Кро́ві, то не бу́дете ма́ти життя́ в собі́.

54Хто їсть Мою́ Плоть і п’є Мою́ Кров, ма́є життя́ ві́чне, і Я воскрешу́ його́ в оста́нній день.

Ап. Ін. 19:25–27;21:24–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6119:25Бі́ля хреста́ Іісу́са стоя́ли Ма́ти Його́ і сестра́ Ма́тері Його́, Марі́я Клео́пова, і Марі́я Магдали́на.

26Іісу́с, поба́чивши Ма́тір і у́чня, що тут стоя́в, котро́го люби́в, гово́рить до Ма́тері Своє́ї: Жо́но! ось, син Твій.

27По́тім ка́же у́чневі: ось, Ма́ти твоя́! І з цього́ ча́су у́чень цей взяв Її́ до се́бе.

21:24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.