Читання днячетвер

На літургії

Апостол

Діян. 8:26–39 Діяння святих апостолів

зач. 2026А Фили́пові А́нгел Госпо́дній сказа́в: встань і йди на пі́вдень, на доро́гу, що йде з Ієрусали́ма в Га́зу; вона́ пуста́.

27Він встав і пішо́в. І ось, чолові́к ефіо́пський, є́внух, вельмо́жа Кандакі́ї, цари́ці Ефіо́пської, храни́тель усі́х скарбі́в її́, яки́й приїжджа́в до Ієрусали́ма на поклоні́ння,

28поверта́вся і, си́дячи на свої́й колісни́ці, чита́в проро́ка Іса́ію.

29Дух сказа́в Фили́пові: підійди́ і при́стань до ціє́ї колісни́ці.

30Фили́п підійшо́в і, почу́вши, що він чита́є проро́ка Іса́ію, сказа́в: чи розумі́єш, що чита́єш?

31Він сказа́в: як мо́жу розумі́ти, коли́ хто не навчи́ть мене́? і попроси́в Фили́па підня́тися і сі́сти з ним.

32А мі́сце з Писа́ння, яке́ він чита́в, було́ таке́: як вівцю́ на закла́ння, ве́дено Його́ і, як ягня́ пе́ред тим, хто стриже́ його́, мовчи́ть, так і Він не відкрива́є уст Свої́х.

33У прини́женні Його́ суд Його́ відбу́вся. Але́ про рід Його́ хто роз’ясни́ть? бо відбира́ється від землі́ життя́ Його́.

34І сказа́в є́внух Фили́пові: прошу́ тебе́ сказа́ти, про ко́го проро́к гово́рить це? про се́бе, чи про ко́гось і́ншого?

35Фили́п відкри́в уста́ свої́ і, поча́вши з цьо́го Писа́ння, благовіствува́в йому́ про Іісу́са.

36Тим ча́сом, продо́вжуючи путь, вони́ приї́хали до води́, і є́внух сказа́в: ось вода́; що перешкоджа́є мені́ хрести́тись?

37Фили́п же сказа́в йому́: якщо́ ві́руєш від усьо́го се́рця, то мо́жна. Він сказа́в у ві́дповідь: ві́рую, що Іісу́с Христо́с є Син Бо́жий.

38І наказа́в зупини́ти колісни́цю; і ввійшли́ оби́два у во́ду, Фили́п і є́внух; і охрести́в його́.

39Коли́ ж вони́ ви́йшли з води́, Дух Святи́й зійшо́в на є́внуха, а Фили́па возні́с А́нгел Госпо́дній, і є́внух уже́ не ба́чив його́, і пої́хав доро́гою, раді́ючи.

Хресту 1 Кор. 1:18–24 Перше послання до Коринфян

зач. 12518Бо сло́во про хрест для тих, хто ги́не, безу́мство є, а для нас, хто спаса́ємось, – си́ла Бо́жа.

19Бо напи́сано: погублю́ му́дрість мудреці́в, і ро́зум розу́мних відки́ну.

20Де мудре́ць? де кни́жник? де допи́тливий ві́ку цього́? Чи не оберну́в Бог му́дрість сві́ту цього́ на безу́мство?

21Бо коли́ світ своє́ю му́дрістю не пізна́в Бо́га в прему́дрості Бо́жій, то благоуго́дно було́ Бо́гові безу́мством про́повіді спасти́ ві́руючих.

22Бо й іуде́ї вимага́ють чуде́с, і е́лліни шука́ють му́дрості;

23а ми пропові́дуємо Христа́ розп’я́того, для іуде́їв споку́са, а для е́ллінів безу́мство,

24для сами́х же покли́каних, іуде́їв і е́ллінів, – Христа́, Бо́жу си́лу і Бо́жу прему́дрість;

Євангеліє

Ін. 6:40–44 Євангеліє від Іоанна

зач. 2240Во́ля Того́, Хто посла́в Мене́, є та, щоб ко́жен, хто ба́чить Си́на і ві́рує в Ньо́го, мав життя́ ві́чне; і Я воскрешу́ його́ в оста́нній день.

41Наріка́ли на Ньо́го іуде́ї за те, що Він каза́в: Я є хліб, яки́й зійшо́в з небе́с.

42І говори́ли: чи не Іісу́с це, син Йо́сифа, ба́тька і Ма́тір Яко́го ми зна́ємо? Як же гово́рить Він: Я зійшо́в з небе́с?

43Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: не наріка́йте між собо́ю.

44Ніхто́ не мо́же прийти́ до Ме́не, якщо́ Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́, не покли́че його́; і Я воскрешу́ його́ в оста́нній день.

Хресту Ін. 19:6–11,13–20,25–28,30–35 Євангеліє від Іоанна

6Коли́ ж поба́чили Його́ первосвяще́нники і слу́ги, то закрича́ли: розіпни́, розіпни́ Його́! Піла́т говори́ть їм: візьмі́ть Його́ ви, і розіпні́ть; бо я не знахо́джу в Ньо́му вини́.

зач. 607Іуде́ї відповіли́ йому́: ми ма́ємо зако́н, і за зако́ном на́шим Він пови́нен поме́рти, тому́ що зроби́в Себе́ Си́ном Бо́жим.

8Піла́т, почу́вши це сло́во, ще бі́льше зляка́вся.

9І знов увійшо́в у прето́рію і сказа́в Іісу́сові: зві́дки Ти? Але́ Іісу́с ві́дповіді не дав йому́.

10Піла́т же ка́же Йому́: чи мені́ не відповіда́єш? чи не зна́єш, що я ма́ю вла́ду розіп’я́ти Тебе́, і вла́ду ма́ю відпусти́ти Тебе́?

11Іісу́с відпові́в: ти не мав би наді Мно́ю нія́кої вла́ди, якби́ не було́ дано́ тобі́ зви́ще; тим-то бі́льший гріх на то́му, хто ви́дав Мене́ тобі́.

13Піла́т, почу́вши це сло́во, ви́вів Іісу́са і сів на суди́лищі, на мі́сці, що зве́ться Ліфострото́н, а по-євре́йськи Гавва́фа.

14Тоді́ була́ п’я́тниця пе́ред Па́схою, і годи́на шо́ста. І сказа́в Піла́т іуде́ям: ось, Цар ваш!

15Вони́ ж закрича́ли: візьми́, візьми́ розіпни́ Його́! Піла́т гово́рить їм: чи Царя́ ва́шого розіпну́? Первосвяще́нники відповіли́: нема́ в нас царя́, крім ке́саря.

16І тоді́ він ви́дав Його́ їм на розп’я́ття. І взяли́ Іісу́са і повели́.

17І, несучи́ хрест Свій, Він ви́йшов на мі́сце, що зве́ться Ло́бне, євре́йською Голго́фа;

18там розп’я́ли Його́ і з Ним двох і́нших, з одного́ і дру́гого бо́ку, а посере́дині Іісу́са.

19Піла́т же написа́в і на́дпис, і поста́вив на хресті́. Напи́сано було́: Іісу́с Назоре́й, Цар Іуде́йський.

20Цей на́пис чита́ли бага́то з іуде́їв, тому́ що мі́сце, де був розп’я́тий Іісу́с, було́ недале́ко від мі́ста, і напи́сано було́ євре́йською, гре́цькою, ри́мською.

зач. 6125Бі́ля хреста́ Іісу́са стоя́ли Ма́ти Його́ і сестра́ Ма́тері Його́, Марі́я Клео́пова, і Марі́я Магдали́на.

26Іісу́с, поба́чивши Ма́тір і у́чня, що тут стоя́в, котро́го люби́в, гово́рить до Ма́тері Своє́ї: Жо́но! ось, син Твій.

27По́тім ка́же у́чневі: ось, Ма́ти твоя́! І з цього́ ча́су у́чень цей взяв Її́ до се́бе.

28Пі́сля то́го Іісу́с, зна́ючи, що вже усе́ зверши́лося, щоб збуло́ся Писа́ння, гово́рить: жа́жду!

30Коли́ ж Іісу́с спро́бував о́цту, сказа́в: зверши́лось! І, схили́вши го́лову, відда́в дух.

31А як тоді́ була́ п’я́тниця, то іуде́ї, щоб не залиши́ти тіл на хресті́ в субо́ту (бо та субо́та була́ день вели́кий), проси́ли Піла́та, щоб переби́ти їм гомі́лки і зня́ти їх.

32І прийшли́ во́їни і в пе́ршого переби́ли гомі́лки, і в дру́гого, розп’я́того з Ним.

33А коли́, підійшо́вши до Іісу́са, поба́чили, що Він уже́ поме́р, не переби́ли Йому́ гомі́лок.

34Але́ оди́н з во́їнів спи́сом проколо́в Йому́ ре́бра, і відра́зу ви́текла кров і вода́.

35І той, що ба́чив, засві́дчив, і сві́дчення його́ правди́ве; він зна́є, що гово́рить і́стину, щоб ви пові́рили.