Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Діяння святих апостолів

Глава 8

1 Савл же схва́лював уби́вство його́. В ті дні ста́лося вели́ке гоні́ння на це́ркву в Ієрусали́мі; і всі, крім Апо́столів, розсі́ялися по рі́зних місця́х Іуде́ї та Самарі́ї.

2 Стефа́на ж похова́ли лю́ди благогові́йні і вчини́ли вели́кий плач по ньо́му.

3 А Савл терза́в це́ркву; ходи́в по дома́х, тягну́в чоловікі́в та жіно́к і віддава́в їх до темни́ці.

4 Ті ж, які́ розсі́ялися, ходи́ли і благовіствува́ли сло́во.

зач. 18 5 Так, Фили́п прийшо́в у мі́сто Самарі́йське і пропові́дував їм Христа́.

6 Наро́д одноду́шно слу́хав те, про що говори́в Фили́п; чув і ба́чив чудеса́, які́ він твори́в.

7 Бо нечи́сті ду́хи з багатьо́х, хто мав їх, вихо́дили з вели́ким кри́ком, а чима́ло розсла́блених і криви́х зціля́лося.

8 І була́ вели́ка ра́дість у то́му мі́сті.

9 Перебува́в же в мі́сті оди́н чолові́к, на ім’я́ Си́мон, яки́й рані́ше волхвува́в і дивува́в наро́д самарі́йський, видаючи́ себе́ за ко́гось вели́кого.

10 Його́ слу́хали всі, від мало́го до вели́кого, ка́жучи: цей є вели́ка си́ла Бо́жа.

11 А слу́хали його́ тому́, що він до́вгий час дивува́в їх волхвува́нням.

12 Коли́ ж пові́рили Фили́пові, яки́й благовіствува́в про Ца́рство Бо́же та про ім’я́ Іісу́са Христа́, то хрести́лись і чоловіки́ і жінки́.

13 Уві́рував і сам Си́мон і, охрести́вшись, не відхо́див від Фили́па; і, поба́чивши вели́кі чудеса́ й знаме́ння, що твори́лися, дивува́вся.

14 Коли́ почу́ли Апо́столи, які́ були́ в Ієрусали́мі, що Самарі́я прийняла́ сло́во Бо́же, посла́ли до них Петра́ та Іоа́нна,

15 котрі́, прийшо́вши, помоли́лись за них, щоб вони́ прийняли́ Ду́ха Свято́го.

16 Бо Він не схо́див ще ні на о́дного з них, а ті́льки були́ вони́ охре́щені в ім’я́ Го́спода Іісу́са.

17 Тоді́ покла́ли ру́ки на них, і вони́ прийняли́ Ду́ха Свято́го.

зач. 19 18 Си́мон же, поба́чивши, що че́рез поклада́ння рук апо́стольських подає́ться Дух Святи́й, прині́с їм гро́ші,

19 ка́жучи: да́йте і мені́ вла́ду цю, щоб той, на ко́го я покладу́ ру́ки, оде́ржував Ду́ха Свято́го.

20 Але́ Петро́ сказа́в йому́: хай срі́бло твоє́ бу́де з тобо́ю на поги́бель, бо ти поми́слив отри́мати дар Бо́жий за гро́ші.

21 Нема́ для те́бе в цьо́му ні ча́стки, ні до́лі, бо се́рце твоє́ не пра́ве пе́ред Бо́гом.

22 Ото́ж пока́йся в цьо́му гріху́ твоє́му і блага́й Бо́га, щоб відпусти́в тобі́ по́мисел се́рця твого́;

23 бо ба́чу тебе́ по́вного жо́вчі гірко́ї і в пу́тах непра́вди.

24 Си́мон же сказа́в у ві́дповідь: помолі́ться за ме́не до Го́спода, щоб мене́ ніщо́ не спітка́ло із ска́заного ва́ми.

25 Вони́ ж, засві́дчивши та пропові́давши сло́во Госпо́днє, поверну́лися до Ієрусали́ма, і в багатьо́х се́лах Самарі́йських пропові́дували Єва́нгеліє.

зач. 20 26 А Фили́пові А́нгел Госпо́дній сказа́в: встань і йди на пі́вдень, на доро́гу, що йде з Ієрусали́ма в Га́зу; вона́ пуста́.

27 Він встав і пішо́в. І ось, чолові́к ефіо́пський, є́внух, вельмо́жа Кандакі́ї, цари́ці Ефіо́пської, храни́тель усі́х скарбі́в її́, яки́й приїжджа́в до Ієрусали́ма на поклоні́ння,

28 поверта́вся і, си́дячи на свої́й колісни́ці, чита́в проро́ка Іса́ію.

29 Дух сказа́в Фили́пові: підійди́ і при́стань до ціє́ї колісни́ці.

30 Фили́п підійшо́в і, почу́вши, що він чита́є проро́ка Іса́ію, сказа́в: чи розумі́єш, що чита́єш?

31 Він сказа́в: як мо́жу розумі́ти, коли́ хто не навчи́ть мене́? і попроси́в Фили́па підня́тися і сі́сти з ним.

32 А мі́сце з Писа́ння, яке́ він чита́в, було́ таке́: як вівцю́ на закла́ння, ве́дено Його́ і, як ягня́ пе́ред тим, хто стриже́ його́, мовчи́ть, так і Він не відкрива́є уст Свої́х.

33 У прини́женні Його́ суд Його́ відбу́вся. Але́ про рід Його́ хто роз’ясни́ть? бо відбира́ється від землі́ життя́ Його́.

34 І сказа́в є́внух Фили́пові: прошу́ тебе́ сказа́ти, про ко́го проро́к гово́рить це? про се́бе, чи про ко́гось і́ншого?

35 Фили́п відкри́в уста́ свої́ і, поча́вши з цьо́го Писа́ння, благовіствува́в йому́ про Іісу́са.

36 Тим ча́сом, продо́вжуючи путь, вони́ приї́хали до води́, і є́внух сказа́в: ось вода́; що перешкоджа́є мені́ хрести́тись?

37 Фили́п же сказа́в йому́: якщо́ ві́руєш від усьо́го се́рця, то мо́жна. Він сказа́в у ві́дповідь: ві́рую, що Іісу́с Христо́с є Син Бо́жий.

38 І наказа́в зупини́ти колісни́цю; і ввійшли́ оби́два у во́ду, Фили́п і є́внух; і охрести́в його́.

39 Коли́ ж вони́ ви́йшли з води́, Дух Святи́й зійшо́в на є́внуха, а Фили́па возні́с А́нгел Госпо́дній, і є́внух уже́ не ба́чив його́, і пої́хав доро́гою, раді́ючи.

зач. 21 40 Фили́п же опини́вся в Азо́ті і, прохо́дячи, благовіствува́в усі́м міста́м, по́ки прийшо́в до Кеса́рії.