Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Діяння святих апостолів
Глава 7
1 Тоді́ сказа́в первосвяще́нник: чи спра́вді це так?
2 Він же сказа́в: мужі́ бра́ття і отці́! послу́хайте. Бог сла́ви яви́вся отцю́ на́шому Авраа́мові у Месопота́мії, до пересе́лення його́ в Харра́н,
3 і сказа́в йому́: ви́йди із землі́ твоє́ї, і з ро́ду твого́, і з до́му ба́тька твого́ і йди в зе́млю, яку́ покажу́ тобі́.
4 Тоді́ він ви́йшов із землі́ Халде́йської і осели́вся в Харра́ні; а зві́дти, пі́сля сме́рті ба́тька його́, пересели́в його́ Бог у цю зе́млю, в які́й ви ни́ні живете́.
5 І не дав йому́ на ній спа́дщини ані́ на стопу́ ноги́, а обіця́в да́ти її́ у володі́ння йому́ і пі́сля ньо́го пото́мству його́, хоч у ньо́го ще не було́ діте́й.
6 І сказа́в йому́ Бог, що наща́дки його́ бу́дуть переселе́нцями в чужі́й землі́ і бу́дуть понево́лені і пригно́блені ро́ків чоти́риста.
7 Але́ Я, сказа́в Бог, суди́тиму наро́д, яки́й понево́лить їх; і пі́сля то́го вони́ ви́йдуть і служи́тимуть Мені́ на цьому́ мі́сці.
8 І дав йому́ запові́т обрі́зання. І коли́ роди́в Ісаа́ка, то обрі́зав його́ во́сьмого дня; а Ісаа́к роди́в Я́кова, Я́ків же – двана́дцять патріа́рхів.
9 Патріа́рхи, із за́здрості, продали́ Йо́сифа в Єги́пет; але́ Бог був з ним,
10 і ви́зволив його́ від усі́х скорбо́т, і дав йому́ му́дрість та благоволі́ння царя́ єги́петського фарао́на, яки́й поста́вив його́ нача́льником над Єги́птом та над усі́м до́мом свої́м.
11 І прийшо́в го́лод і вели́ка скорбо́та на всю зе́млю Єги́петську і Ханаа́нську, і отці́ на́ші не знахо́дили ї́жі.
12 Почу́в Я́ків, що є хліб у Єги́пті, і посла́в туди́ отці́в на́ших у пе́рший раз.
13 А коли́ вони́ прийшли́ вдру́ге, Йо́сиф відкри́вся брата́м свої́м, і став відо́мим фарао́нові рід Йо́сифів.
14 І, посла́вши, Йо́сиф покли́кав ба́тька свого́ Я́кова і всю роди́ну свою́, душ сімдеся́т п’ять.
15 Я́ків прибу́в до Єги́пту, і поме́р сам і отці́ на́ші;
16 і перене́сені були́ в Сіхе́м і покла́дені у гро́бі, яки́й купи́в Авраа́м ціно́ю срі́бла у сині́в Еммо́ра Сіхе́мового.
17 А коли́ наближа́вся час зді́йснення обі́тниці, про яку́ кля́вся Бог Авраа́мові, наро́ду бі́льшало і мно́жилося в Єги́пті,
18 до то́го ча́су, як став і́нший цар, яки́й не знав Йо́сифа.
19 Цей, хитру́ючи про́ти ро́ду на́шого, пригно́блював отці́в на́ших, принево́люючи їх ки́дати діте́й свої́х, щоб не залиша́лися живи́ми.
20 У цей час народи́вся Мойсе́й, і був уго́дний Бо́гові. Три мі́сяці годува́вся він у до́мі ба́тька свого́.
21 А коли́ він був поки́нутий, взя́ла його́ дочка́ фарао́нова і ви́ховала його́ у се́бе, як си́на.
22 І на́вчений був Мойсе́й усіє́ї єги́петської му́дрості, і був си́льний у слова́х та діла́х.
23 Коли́ ж ви́повнилось йому́ со́рок ро́ків, спа́ло йому́ на се́рце відві́дати браті́в свої́х, сині́в Ізра́їлевих.
24 І, поба́чивши одного́ з них скри́вдженого, заступи́вся і помсти́вся за обра́женого, вби́вши єгиптя́нина.
25 Він ду́мав, що зрозумі́ють брати́ його́, що Бог руко́ю його́ дає́ їм спасі́ння; але́ вони́ не зрозумі́ли.
26 Насту́пного дня, коли́ де́хто з них би́вся, він з’яви́вся і схиля́в їх до ми́ру, ка́жучи: мужі́, ви – брати́; наві́що кри́вдите оди́н о́дного?
27 А той, хто кри́вдив бли́жнього, відштовхну́в його́, ка́жучи: хто тебе́ поста́вив нача́льником і судде́ю над на́ми?
28 Чи не хо́чеш ти вби́ти й мене́, як учо́ра вбив єгиптя́нина?
29 І втік Мойсе́й від цих слів і став прише́льцем у землі́ Мадіа́мській, де народи́лось від ньо́го дво́є сині́в.
30 А як мину́ло со́рок ро́ків, з’яви́вся йому́ в пусти́ні гори́ Сіна́ю А́нгел Госпо́дній у по́лум’ї пала́ючого терно́вого куща́.
31 Мойсе́й, поба́чивши, дивува́вся виді́нню; а коли́ підхо́див роздиви́тися, був до ньо́го го́лос Госпо́дній:
32 Я Бог отці́в твої́х, Бог Авраа́ма і Бог Ісаа́ка і Бог Я́кова. Мойсе́й, затремті́вши, не смів диви́тись.
33 І сказа́в йому́ Госпо́дь: скинь взуття́ з ніг твої́х, бо мі́сце, на яко́му ти стої́ш, є земля́ свята́.
34 Я ба́чу пригно́блення наро́ду Мого́ в Єги́пті, і чу́ю сто́гін його́, і зійшо́в звільни́ти його́: ото́ж йди, Я пошлю́ тебе́ в Єги́пет.
35 Цього́ Мойсе́я, яко́го вони́ відцура́лись, сказа́вши: хто тебе́ поста́вив нача́льником і судде́ю? цього́ Бог че́рез А́нгела, яки́й яви́вся йому́ в терно́вому кущі́, посла́в нача́льником і визволи́телем.
36 Цей ви́вів їх, сотвори́вши чудеса́ і знаме́ння в землі́ Єги́петській, і на Черво́ному мо́рі, і в пусти́ні про́тягом сорока́ ро́ків.
37 Це той Мойсе́й, яки́й сказа́в сина́м Ізра́їлевим: Госпо́дь Бог ваш дасть вам Проро́ка з браті́в ва́ших, як мене́; Його́ слу́хайте.
38 Це той, яки́й був у зібра́нні в пусти́ні з А́нгелом, котри́й промовля́в до ньо́го на горі́ Сіна́ї, та з отця́ми на́шими, і яки́й прийня́в живі́ слова́, щоб переда́ти нам,
39 яко́му отці́ на́ші не хоті́ли кори́тися, а відмо́вились від ньо́го і оберну́лися се́рцем свої́м до Єги́пту,
40 сказа́вши Ааро́нові: зроби́ нам богі́в, які́ йшли б пе́ред на́ми; бо ми не зна́ємо, що ста́лося з Мойсе́єм, яки́й ви́вів нас із землі́ Єги́петської.
41 І в ті дні зроби́ли тельця́, і принесли́ же́ртву і́долові, і весели́лися пе́ред ви́твором рук свої́х.
42 Бог відверну́вся і залиши́в їх служи́ти во́їнству небе́сному, як напи́сано в кни́зі проро́ків: до́ме Ізра́їлів! чи прино́сили ви Мені́ зако́лене та же́ртви про́тягом сорока́ ро́ків у пусти́ні?
43 Ви прийняли́ скі́нію Мо́лохову і зі́рку бо́га ва́шого Ремфа́на, зобра́ження, зро́блені ва́ми, щоб поклоня́тися їм; Я переселю́ вас аж за Вавіло́н.
44 У отці́в на́ших була́ в пусти́ні скі́нія сві́дчення, як повелі́в Той, Хто говори́в Мойсе́ю зроби́ти її́ на зразо́к, ба́чений ним.
45 Отці́ на́ші з Іісу́сом, взя́вши її́, вне́сли у володі́ння наро́дів, яки́х Бог ви́гнав від лиця́ отці́в на́ших. Так було́ до днів Дави́да,
46 яки́й знайшо́в ла́ску пе́ред Бо́гом і моли́в, щоб знайти́ осе́лю для Бо́га Я́кова.
47 Соломо́н же збудува́в Йому́ дім.
48 Але́ Всеви́шній живе́ не в рукотво́рних хра́мах, як гово́рить проро́к:
49 не́бо – престо́л Мій, і земля́ – підні́жжя ніг Мої́х. Яки́й дім збуду́єте Мені́, гово́рить Госпо́дь, або́ яке́ мі́сце для спо́кою Мого́?
50 Чи не Моя́ рука́ сотвори́ла все це?.
51 Жорстокосе́рдні! лю́ди з необрі́заним се́рцем та ву́хами! ви завжди́ проти́витесь Ду́хові Свято́му, як отці́ ва́ші, так і ви.
52 Кого́ із проро́ків не гна́ли отці́ ва́ші? Вони́ повбива́ли прові́сників прише́стя Пра́ведника, зра́дниками та вби́вцями Котро́го ни́ні ста́ли ви, –
53 ви, які́ прийняли́ зако́н при служі́нні А́нгелів і не зберегли́.
54 Слу́хаючи це, вони́ розлютува́лися в серця́х свої́х і скрегота́ли на ньо́го зуба́ми.
55 А Стефа́н, спо́внений Ду́ха Свято́го, гля́нувши на не́бо, поба́чив сла́ву Бо́жу й Іісу́са, Яки́й стоя́в право́руч Бо́га,
56 і сказа́в: ось, я ба́чу небеса́, що розкри́лись, і Си́на Людсько́го, Яки́й стої́ть право́руч Бо́га.
57 Вони́ ж, закрича́вши го́лосно, позатуля́ли ву́ха свої́ і односта́йно ки́нулись на ньо́го,
58 і, ви́вівши за мі́сто, ста́ли побива́ти його́ камі́нням. Сві́дки ж покла́ли свої́ оде́жі бі́ля ніг юнака́, на ім’я́ Савл,
59 і побива́ли камі́нням Стефа́на, яки́й моли́вся і говори́в: Го́споди Іісу́се! прийми́ дух мій.
60 І, преклони́вши колі́на, ви́кликнув го́лосно: Го́споди! не вміни́ їм гріха́ цього́. І, сказа́вши це, упоко́ївся.