Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Іоанна
Глава 6
1 Пі́сля цьо́го пішо́в Іісу́с на той бік Тиверіа́дського мо́ря в Галіле́ї.
2 За Ним йшло бага́то наро́ду, бо ба́чили чудеса́, які́ Він твори́в над неду́жими.
3 Іісу́с зійшо́в на го́ру і сиді́в там з у́чнями Свої́ми.
4 Наближа́лася ж Па́сха, іуде́йське свя́то.
зач. 18 5 Іісу́с, зві́вши о́чі й поба́чивши, що бага́то наро́ду йде до Ньо́го, гово́рить Фили́пові: де нам купи́ти хлібі́в, щоб їх нагодува́ти?
6 Говори́в же це, випробо́вуючи його́; бо Сам знав, що хоті́в зроби́ти.
7 Фили́п відпові́в Йому́: їм на дві́сті дина́ріїв не ви́стачить хлі́ба, щоб ко́жний з них хоч тро́хи оде́ржав.
8 Оди́н з у́чнів Його́, Андрі́й, брат Си́мона Петра́, гово́рить Йому́:
9 тут у одного́ юнака́ є п’ять хлібі́в ячмі́нних і дві ри́би; але́ що то на таку́ кі́лькість?
10 Іісу́с сказа́в: звелі́ть лю́дям сі́сти. Було́ ж на то́му мі́сці бага́то трави́. Ото́ж сі́ло люде́й бли́зько п’яти́ ти́сяч.
11 Іісу́с, взя́вши хліби́ і возда́вши подя́ку, розда́в у́чням, а у́чні – тим, що сиді́ли, тако́ж і ри́би, скі́льки хто хоті́в.
12 І коли́ наси́тились, то сказа́в у́чням Свої́м: збері́ть куски́, що залиши́лись, щоб нічо́го не пропа́ло.
13 І зібра́ли, і напо́внили двана́дцять ко́шиків куска́ми від п’яти́ ячмі́нних хлібі́в, що залиши́лись у тих, котрі́ ї́ли.
зач. 19 14 Тоді́ лю́ди, поба́чивши, яке́ чу́до сотвори́в Іісу́с, сказа́ли: це воі́стину Той Проро́к, Котри́й ма́є прийти́ у світ.
15 Іісу́с же, дізна́вшись, що хо́чуть прийти́, несподі́вано взя́ти Його́ і зроби́ти царе́м, зно́ву пішо́в на го́ру оди́н.
16 Коли́ ж наста́в ве́чір, то у́чні Його́ зійшли́ до мо́ря
17 і, сі́вши в чо́вен, попливли́ на дру́гий бік мо́ря до Капернау́ма. Було́ вже те́мно, а Іісу́с не прихо́див до них.
18 Дув си́льний ві́тер і мо́ре хвилюва́лось.
19 Пропли́вши ста́дій бли́зько двадцяти́ п’яти́ чи тридцяти́, вони́ поба́чили Іісу́са, Яки́й ішо́в по мо́рю і вже наближа́вся до човна́, і зляка́лись.
20 Але́ Він сказа́в їм: це Я; не бі́йтесь.
21 Вони́ хоті́ли взя́ти Його́ в чо́вен; і відра́зу чо́вен приста́в до бе́рега, куди́ пливли́.
22 Дру́гого дня наро́д, яки́й стоя́в по той бік мо́ря, ба́чив, що і́ншого човна́ не було́ там, крім то́го, в яки́й увійшли́ у́чні Його́, і що Іісу́с не вхо́див у чо́вен з у́чнями Свої́ми, а відпливли́ одні́ у́чні Його́.
23 Тим ча́сом прийшли́ з Тиверіа́ди і́нші човни́ до то́го мі́сця, де ї́ли хліб з благослові́ння Госпо́днього.
24 О́тже, коли́ наро́д поба́чив, що тут нема́ Іісу́са, ні у́чнів Його́, то посіда́ли в човни́ і попливли́ до Капернау́ма, шука́ючи Іісу́са.
25 І, знайшо́вши Його́ по той бік мо́ря, сказа́ли Йому́: Равві́! коли́ Ти прийшо́в сюди́?
26 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: ви шука́єте Мене́ не тому́, що ба́чили чудеса́, а тому́, що ї́ли хліб і наси́тились.
зач. 20 27 Дба́йте не про ї́жу тлі́нну, а про ї́жу, яка́ зостає́ться на життя́ ві́чне, яку́ дасть вам Син Людськи́й, бо на Ньо́му покла́в печа́ть Свою́ Оте́ць, Бог.
28 Вони́ сказа́ли Йому́: що нам роби́ти, щоб твори́ти діла́ Бо́жі?
29 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: ось ді́ло Бо́же: щоб ви ві́рували в То́го, Кого́ Він посла́в.
30 На це вони́ сказа́ли Йому́: яке́ ж знаме́ння Ти сотво́риш, щоб ми поба́чили і пові́рили Тобі́? що Ти ро́биш?
31 Батьки́ на́ші ї́ли ма́нну в пусти́ні, як напи́сано: хліб з не́ба дав їм ї́сти.
32 Іісу́с же сказа́в їм: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: не Мойсе́й дав вам хліб з не́ба, а Оте́ць Мій дає́ вам і́стинний хліб з небе́с.
33 Бо хліб Бо́жий є той, яки́й схо́дить з небе́с і дає́ життя́ сві́тові.
34 На це сказа́ли Йому́: Го́споди! завжди́ дава́й нам таки́й хліб.
35 Іісу́с сказа́в їм: Я є хліб життя́; хто прихо́дить до Ме́не, не відчува́тиме го́лоду, і хто ві́рує в Ме́не, ніко́ли не ма́тиме спра́ги.
зач. 21 36 Але́ Я вам сказа́в, що ви і ба́чили Мене́, і не ві́руєте.
37 Усе́, що дає́ Мені́ Оте́ць, до Ме́не при́йде; і того́, хто прихо́дить до Ме́не, Я не ви́жену геть,
38 бо Я зійшо́в з небе́с не для то́го, щоб твори́ти во́лю Мою́, а во́лю Отця́, Котри́й посла́в Мене́.
39 Во́ля ж Отця́, Котри́й посла́в Мене́, є та, щоб із то́го, що Він дав Мені́, нічо́го не погуби́ти, а все те воскреси́ти в оста́нній день.
зач. 22 40 Во́ля Того́, Хто посла́в Мене́, є та, щоб ко́жен, хто ба́чить Си́на і ві́рує в Ньо́го, мав життя́ ві́чне; і Я воскрешу́ його́ в оста́нній день.
41 Наріка́ли на Ньо́го іуде́ї за те, що Він каза́в: Я є хліб, яки́й зійшо́в з небе́с.
42 І говори́ли: чи не Іісу́с це, син Йо́сифа, ба́тька і Ма́тір Яко́го ми зна́ємо? Як же гово́рить Він: Я зійшо́в з небе́с?
43 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: не наріка́йте між собо́ю.
44 Ніхто́ не мо́же прийти́ до Ме́не, якщо́ Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́, не покли́че його́; і Я воскрешу́ його́ в оста́нній день.
45 У проро́ків напи́сано: і бу́дуть усі на́вчені Бо́гом. Ко́жен, хто чув від Отця́ і навчи́вся, прихо́дить до Ме́не.
46 Це не те, щоб хто ба́чив Отця́, крім То́го, Хто від Бо́га; Він ба́чив Отця́.
47 І́стинно, і́стинно кажу́ вам: хто ві́рує в Ме́не, ма́є життя́ ві́чне.
зач. 23 48 Я є хліб життя́.
49 Батьки́ ва́ші ї́ли ма́нну в пусти́ні й поме́рли;
50 хліб, яки́й схо́дить з небе́с, є таки́й, що, хто його́ їсть, той не помре́.
51 Я хліб живи́й, яки́й зійшо́в з небе́с; хто їсть цей хліб, жи́тиме ві́чно; хліб же, яки́й Я дам, є Плоть Моя́, яку́ Я відда́м за життя́ сві́ту.
52 Тоді́ іуде́ї почали́ спереча́тись між собо́ю, ка́жучи: як Він мо́же да́ти нам Плоть Свою́ ї́сти?
53 Іісу́с же сказа́в їм: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: якщо́ не бу́дете ї́сти Пло́ті Си́на Людсько́го і пи́ти Його́ Кро́ві, то не бу́дете ма́ти життя́ в собі́.
54 Хто їсть Мою́ Плоть і п’є Мою́ Кров, ма́є життя́ ві́чне, і Я воскрешу́ його́ в оста́нній день.
55 Бо Плоть Моя́ і́стинно є ї́жа, і Кров Моя́ і́стинно є пиття́.
зач. 24 56 Хто їсть Мою́ Плоть і п’є Мою́ Кров в Мені́ перебува́є, і Я в ньо́му.
57 Як посла́в Мене́ живи́й Оте́ць, і Я живу́ Отце́м, так і той, хто їсть Мене́, жи́тиме Мно́ю.
58 Цей-то є хліб, яки́й зійшо́в з небе́с. Не так, як батьки́ ва́ші ї́ли ма́нну і поме́рли; хто їсть хліб цей, жи́тиме пові́к.
59 Це Він говори́в, навча́ючи у синаго́зі, в Капернау́мі.
60 Бага́то хто з у́чнів Його́, слу́хаючи те, говори́ли: які́ ди́вні слова́! хто мо́же це слу́хати?
61 Але́ Іісу́с, зна́ючи Сам у Собі́, що у́чні Його́ наріка́ють на те, сказа́в їм: чи це спокуша́є вас?
62 А що ж, коли́ поба́чите Си́на Людсько́го, Яки́й возно́ситься туди́, де був рані́ше?
63 Дух животвори́ть; плоть аніскі́льки не допомага́є. Слова́, які́ Я говорю́ вам, є дух і життя́.
64 Але́ є між ва́ми де́які, що не ві́рують. Бо Іісу́с знав споча́тку, хто не ві́рує і хто зра́дить Його́.
65 І сказа́в: Я для то́го і говори́в вам, що ніхто́ не мо́же прийти́ до Ме́не, якщо́ те не бу́де дано́ йому́ від Отця́ Мого́.
66 Відто́ді бага́то з у́чнів Його́ відійшли́ від Ньо́го і вже з Ним не ходи́ли.
67 Тоді́ Іісу́с сказа́в дванадцятьо́м: чи не хо́чете відійти́ і ви?
68 Си́мон Петро́ відпові́в Йому́: Го́споди! до ко́го нам йти? Ти ма́єш слова́ життя́ ві́чного:
69 і ми уві́рували і пізна́ли, що Ти Христо́с, Син Бо́га Живо́го.
70 Іісу́с відпові́в їм: чи не дванадцятьо́х вас ви́брав Я? але́ оди́н з вас дия́вол.
71 Це говори́в Він про Іу́ду Си́монового Іскаріо́та, бо цей мав зра́дити Його́, бу́дучи одни́м з дванадцятьо́х.