Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Іоанна
Глава 19
1 Тоді́ Піла́т взяв Іісу́са і звелі́в би́ти Його́.
2 І во́їни, сплі́вши віне́ць з те́рну, покла́ли Йому́ на го́лову і одягли́ Його́ в багряни́цю,
3 і говори́ли: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський! і би́ли Його́ по щока́х.
4 Піла́т зно́ву ви́йшов і сказа́в їм: ось, я виво́джу Його́ до вас, щоб ви зна́ли, що я не знахо́джу в Ньо́му нія́кої вини́.
5 Тоді́ ви́йшов Іісу́с в терно́вому вінці́ і в багряни́ці. І сказа́в їм Піла́т: ось, Люди́на!
6 Коли́ ж поба́чили Його́ первосвяще́нники і слу́ги, то закрича́ли: розіпни́, розіпни́ Його́! Піла́т говори́ть їм: візьмі́ть Його́ ви, і розіпні́ть; бо я не знахо́джу в Ньо́му вини́.
зач. 60 7 Іуде́ї відповіли́ йому́: ми ма́ємо зако́н, і за зако́ном на́шим Він пови́нен поме́рти, тому́ що зроби́в Себе́ Си́ном Бо́жим.
8 Піла́т, почу́вши це сло́во, ще бі́льше зляка́вся.
9 І знов увійшо́в у прето́рію і сказа́в Іісу́сові: зві́дки Ти? Але́ Іісу́с ві́дповіді не дав йому́.
10 Піла́т же ка́же Йому́: чи мені́ не відповіда́єш? чи не зна́єш, що я ма́ю вла́ду розіп’я́ти Тебе́, і вла́ду ма́ю відпусти́ти Тебе́?
11 Іісу́с відпові́в: ти не мав би наді Мно́ю нія́кої вла́ди, якби́ не було́ дано́ тобі́ зви́ще; тим-то бі́льший гріх на то́му, хто ви́дав Мене́ тобі́.
12 З то́го ча́су Піла́т намага́вся відпусти́ти Його́. Іуде́ї ж крича́ли: якщо́ відпу́стиш Його́, ти не друг ке́сареві; вся́кий, хто ро́бить себе́ царе́м, проти́вник ке́сареві.
13 Піла́т, почу́вши це сло́во, ви́вів Іісу́са і сів на суди́лищі, на мі́сці, що зве́ться Ліфострото́н, а по-євре́йськи Гавва́фа.
14 Тоді́ була́ п’я́тниця пе́ред Па́схою, і годи́на шо́ста. І сказа́в Піла́т іуде́ям: ось, Цар ваш!
15 Вони́ ж закрича́ли: візьми́, візьми́ розіпни́ Його́! Піла́т гово́рить їм: чи Царя́ ва́шого розіпну́? Первосвяще́нники відповіли́: нема́ в нас царя́, крім ке́саря.
16 І тоді́ він ви́дав Його́ їм на розп’я́ття. І взяли́ Іісу́са і повели́.
17 І, несучи́ хрест Свій, Він ви́йшов на мі́сце, що зве́ться Ло́бне, євре́йською Голго́фа;
18 там розп’я́ли Його́ і з Ним двох і́нших, з одного́ і дру́гого бо́ку, а посере́дині Іісу́са.
19 Піла́т же написа́в і на́дпис, і поста́вив на хресті́. Напи́сано було́: Іісу́с Назоре́й, Цар Іуде́йський.
20 Цей на́пис чита́ли бага́то з іуде́їв, тому́ що мі́сце, де був розп’я́тий Іісу́с, було́ недале́ко від мі́ста, і напи́сано було́ євре́йською, гре́цькою, ри́мською.
21 Первосвяще́нники ж іуде́йські сказа́ли Піла́тові: не пиши́: Цар Іуде́йський, але́ що Він говори́в: Я Цар Іуде́йський.
22 Піла́т відпові́в: що я написа́в, те написа́в.
23 Во́їни ж, коли́ розп’я́ли Іісу́са, взяли́ оде́жу Його́ і розділи́ли на чоти́ри части́ни, ко́жному во́їнові по части́ні, і хіто́н; хіто́н же був не зши́тий, а весь зі́тканий зве́рху,
24 і сказа́ли оди́н о́дному: не бу́демо роздира́ти його́, а ки́немо же́реб про ньо́го, чий бу́де, – щоб збуло́ся ска́зане в Писа́нні: розділи́ли ри́зи Мої́ між собо́ю і про оде́жу Мою́ ки́дали же́реб. Так во́їни і зроби́ли.
зач. 61 25 Бі́ля хреста́ Іісу́са стоя́ли Ма́ти Його́ і сестра́ Ма́тері Його́, Марі́я Клео́пова, і Марі́я Магдали́на.
26 Іісу́с, поба́чивши Ма́тір і у́чня, що тут стоя́в, котро́го люби́в, гово́рить до Ма́тері Своє́ї: Жо́но! ось, син Твій.
27 По́тім ка́же у́чневі: ось, Ма́ти твоя́! І з цього́ ча́су у́чень цей взяв Її́ до се́бе.
28 Пі́сля то́го Іісу́с, зна́ючи, що вже усе́ зверши́лося, щоб збуло́ся Писа́ння, гово́рить: жа́жду!
29 Стоя́ла тут посу́дина, по́вна о́цту. Во́їни, намочи́вши о́цтом гу́бку і настроми́вши її́ на трости́ну, піднесли́ до уст Його́.
30 Коли́ ж Іісу́с спро́бував о́цту, сказа́в: зверши́лось! І, схили́вши го́лову, відда́в дух.
31 А як тоді́ була́ п’я́тниця, то іуде́ї, щоб не залиши́ти тіл на хресті́ в субо́ту (бо та субо́та була́ день вели́кий), проси́ли Піла́та, щоб переби́ти їм гомі́лки і зня́ти їх.
32 І прийшли́ во́їни і в пе́ршого переби́ли гомі́лки, і в дру́гого, розп’я́того з Ним.
33 А коли́, підійшо́вши до Іісу́са, поба́чили, що Він уже́ поме́р, не переби́ли Йому́ гомі́лок.
34 Але́ оди́н з во́їнів спи́сом проколо́в Йому́ ре́бра, і відра́зу ви́текла кров і вода́.
35 І той, що ба́чив, засві́дчив, і сві́дчення його́ правди́ве; він зна́є, що гово́рить і́стину, щоб ви пові́рили.
36 Бо це ста́лося, щоб збуло́ся Писа́ння: кі́стка Його́ хай не злама́ється.
37 Тако́ж і в дру́гому мі́сці Писа́ння гово́рить: бу́дуть диви́тися на То́го, Котро́го пронзи́ли.
зач. 62 38 Пі́сля цьо́го Йо́сиф з Арима́феї (у́чень Іісу́са, але́ тає́мний, з о́страху пе́ред іуде́ями) проси́в Піла́та, щоб зня́ти ті́ло Іісу́са; і Піла́т дозво́лив. Він пішо́в і зняв ті́ло Іісу́са.
39 Прийшо́в тако́ж і Никоди́м (яки́й прихо́див рані́ше до Іісу́са вночі́) і прині́с су́міш сми́рни і ало́я, лі́трів бли́зько со́тні.
40 І вони́ взяли́ ті́ло Іісуса́ і обгорну́ли Його́ пе́ленами з па́хощами, як за зви́чаєм хова́ють іуде́ї.
41 На то́му мі́сці, де Його́ розп’я́ли, був сад, і в саду́ нови́й гроб, в яко́му ще ніхто́ не був покла́дений.
42 Там покла́ли Іісу́са зара́ди п’я́тниці іуде́йської, тому́ що гроб був бли́зько.