Читання дняп’ятниця

На утрені

Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки

зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,

40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.

41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.

42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!

43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?

44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.

45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.

46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,

47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,

48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;

49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.

56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.

На літургії

Апостол

1 Сол. 2:14–19 Перше послання до Солунян

зач. 26614Бо ви, бра́ття, ста́ли наслі́дувачами церко́в Бо́жих у Христі́ Іісу́сі, які́ знахо́дяться в Іуде́ї, тому́ що і ви те са́ме перетерпі́ли від свої́х єдиноплемі́нників, як і ті від іуде́їв,

15котрі́ вби́ли і Го́спода Іісу́са і Його́ проро́ків, і нас ви́гнали, і Бо́гові не угожда́ють, і всім лю́дям проти́вляться,

16котрі́ забороня́ють нам говори́ти язи́чникам, щоб спасли́ся, і че́рез це напо́внюють завжди́ мі́ру гріхі́в свої́х; та наближа́ється на них гнів до кінця́.

17Ми ж, бра́ття, розлучи́вшись з ва́ми на коро́ткий час лице́м, а не се́рцем, ще з бі́льшим бажа́нням пра́гнули поба́чити лице́ ва́ше.

18І тому́ ми, я Па́вел, і оди́н раз і вдру́ге хоті́ли прийти́ до вас, та перешко́див нам сатана́.

19Бо хто на́ша наді́я, або́ ра́дість, або́ віне́ць похвали́? Хіба́ і не ви пе́ред Го́сподом на́шим Іісу́сом Христо́м у прише́стя Його́?

Мчч. (під зачало) Євр. 11:33–40 Послання до Євреїв

зач. 33033які́ ві́рою перемага́ли ца́рства, твори́ли пра́вду, оде́ржували обі́тниці, закрива́ли па́щі ле́вів,

34гаси́ли си́лу вогню́ і уника́ли ві́стря меча́, змі́цнювались від не́мочі, були́ си́льні на війні́, проганя́ли полки́ чужи́нців;

35жінки́ оде́ржували поме́рлих свої́х воскре́слими; і́нші ж заму́чені були́, не прийня́вши ви́зволення, щоб оде́ржати кра́ще воскресі́ння;

36і́нші зазна́ли нару́ги та побо́їв, а та́кож кайда́нів і темни́ці,

37були́ поби́ті камі́нням, перепи́лювані, зазнава́ли катува́ння, помира́ли від меча́, скита́лися в ове́чих і ко́зячих шку́рах, те́рплячи неста́тки, скорбо́ти, озло́блення;

38ті, котри́х весь світ не був досто́йний, скита́лися по пусте́лях і го́рах, по пече́рах та уще́линах землі́.

39І всі ці, засві́дчені у ві́рі, не оде́ржали обі́цяного,

40тому́ що Бог передба́чив про нас щось кра́ще, щоб вони́ не без нас досягли́ доскона́лості.

Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян

зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:

6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;

7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;

8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.

9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,

10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,

11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.

Євангеліє

Лк. 10:1–15 Євангеліє від Луки

зач. 501Пі́сля то́го ви́брав Госпо́дь і і́нших сімдеся́т у́чнів і посла́в їх по дво́є пе́ред лице́м Свої́м у ко́жне мі́сто і мі́сце, куди́ Сам хоті́в іти́,

2і сказа́в їм: жни́во вели́ке, а женці́в ма́ло; тож блага́йте Госпо́даря жнив, щоб ви́слав женці́в на жнива́ Свої́.

3Іді́ть! Я посила́ю вас, як ягня́т між вовкі́в.

4Не бері́ть ні мішка́, ні то́рби, ні взуття́, і ніко́го в доро́зі не віта́йте.

5В яки́й дім увійде́те, споча́тку кажі́ть: мир до́му цьому́;

6і якщо́ бу́де там син ми́ру, то спочи́не на ньо́му мир ваш, а коли́ ні, то до вас поверне́ться.

7В тому́ до́мі залиша́йтесь, ї́жте і пи́йте те, що в них є, бо працю́ючий ва́ртий нагоро́ди за труди́ свої́; не перехо́дьте з до́му в дім.

8І коли́ в яке́ мі́сто при́йдете і при́ймуть вас, ї́жте, що вам подаду́ть,

9і зціля́йте неду́жих, що знахо́дяться в ньо́му, і кажі́ть їм: набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.

10Якщо́ ж при́йдете в яке́сь мі́сто і не при́ймуть вас, то, ви́йшовши на ву́лицю, скажі́ть:

11і по́рох, що прили́п до нас з ва́шого мі́ста, обтру́шуємо вам; а проте́ зна́йте, що набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.

12Кажу́ ж вам, що Содо́му в день той відра́дніше бу́де, ніж мі́сту тому́.

13Го́ре тобі́, Хорази́не! го́ре тобі́, Віфсаї́до! бо якби́ у Ти́рі та Сидо́ні ста́лися ті чудеса́, які були́ у вас, то давно́ б вони́, си́дячи у вере́тищі й по́пелі, пока́ялися;

14але́ і Ти́ру і Сидо́ну відра́дніше бу́де на суді́, ніж вам.

15І ти, Капернау́ме, що підні́сся до не́ба, до пе́кла зі́йдеш.

Мчч. (під зачало) Мф. 10:32–33,37–38;19:27–30 Євангеліє від Матфея

зач. 3810:32Ото́ж ко́жного, хто ви́знає Мене́ пе́ред людьми́, того́ ви́знаю і Я пе́ред Отце́м Мої́м Небе́сним;

33а хто зрече́ться Мене́ пе́ред людьми́, зречу́сь того́ і Я пе́ред Отце́м Мої́м Небе́сним.

зач. 3937Хто лю́бить ба́тька чи ма́тір бі́льше, ніж Мене́, недосто́йний Мене́; і хто лю́бить си́на чи дочку́ бі́льше, ніж Мене́, недосто́йний Мене́;

38і хто не бере́ хреста́ свого́ і йде слі́дом за Мно́ю, той недосто́йний Мене́.

19:27Тоді́ Петро́, відповіда́ючи, сказа́в Йому́: ось, ми залиши́ли все і пішли́ слі́дом за Тобо́ю; що ж нам бу́де?

28Іісу́с же сказа́в їм: і́стинно говорю́ вам, що ви, котрі́ пішли́ за Мно́ю, при відно́вленні сві́ту, коли́ Син Людськи́й ся́де на престо́лі сла́ви Своє́ї, ся́дете і ви на дванадцятьо́х престо́лах суди́ти двана́дцять колі́н Ізра́їлевих.

29І вся́кий, хто зали́шить дім, або браті́в, або сесте́р, або ба́тька, або ма́тір, або жі́нку, або діте́й, або зе́млі зара́ди і́мені Мого́, оде́ржить в стокра́т і успадку́є життя́ ві́чне.

30І бага́то хто з пе́рших бу́дуть оста́нніми, і оста́нні пе́ршими.

Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки

зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.