Читання днясубота
На літургії
Апостол
2 Кор. 8:1–5 Друге послання до Коринфян
зач. 1851Сповіща́ємо вам, бра́ття, про благода́ть Бо́жу, да́ну церква́м Македо́нським,
2бо вони́ се́ред вели́кого випро́бування скорбо́тами ду́же бага́ті на ра́дість; і глибо́ка вбо́гість ї́хня ду́же бага́та на ще́дрість ї́хню.
3Бо вони́ добрози́чливі по си́лах і над си́ли – я сві́док;
4вони́ ду́же переко́нливо проси́ли нас прийня́ти дар і у́часть ї́хню у служі́нні святи́м;
5і не ті́льки те, чого́ ми сподіва́лися, але́ вони́ віддали́ сами́х себе́, по-пе́рше, Го́споду, по́тім і нам з во́лі Бо́жої;
За упокій 1 Сол. 4:13–17 Перше послання до Солунян
зач. 27013Не хо́чу ж, бра́ття, залиши́ти вас у неві́данні про поме́рлих, щоб ви не сумува́ли, як і́нші, що не ма́ють наді́ї.
14Бо, коли́ ми ві́руємо, що Іісу́с поме́р і воскре́с, то й поме́рлих в Іісу́сі Бог приведе́ з Ним.
15Бо це гово́римо вам сло́вом Госпо́днім, що ми, які́ живемо́ і зали́шимося до прише́стя Госпо́днього, не ви́передимо поме́рлих,
16тому́ що Сам Госпо́дь в час спові́щення, при го́лосі Арха́нгела і труби́ Бо́жої, зі́йде з не́ба, і ме́ртві у Христі́ воскре́снуть рані́ше;
17по́тім ми, що залиши́лись живи́ми, ра́зом з ни́ми бу́демо підне́сені на хма́рах назу́стріч Го́споду у пові́трі, і так завжди́ з Го́сподом бу́демо.
Євангеліє
Лк. 7:1–10 Євангеліє від Луки
зач. 291Коли́ Він скінчи́в усі сло́ва Свої́ до наро́ду, що слу́хав Його́, то увійшо́в у Капернау́м.
2У одного́ со́тника був хво́рий при́ смерті слуга́, яки́м він дорожи́в.
3Почу́вши про Іісу́са, він посла́в до Ньо́го старі́йшин іуде́йських проси́ти Його́, щоб прийшо́в зціли́ти слугу́ його́.
4І вони́, прийшо́вши до Іісу́са, щи́ро блага́ли Його́, ка́жучи: він досто́йний, щоб Ти зроби́в для ньо́го це,
5бо лю́бить наро́д наш і збудува́в нам синаго́гу.
6Іісу́с пішо́в з ни́ми. І коли́ Він був уже́ недале́ко від до́му, со́тник посла́в до Ньо́го дру́зів сказа́ти Йому́: Го́споди! не труди́сь, бо я недосто́йний, щоб Ти під покрі́влю мою́ увійшо́в;
7тому́ і само́го себе́ не вважа́ю я досто́йним прийти́ до Те́бе; а скажи́ ті́льки сло́во, і оду́жає слуга́ мій.
8Бо я і підвла́дний чолові́к, але́ ма́ючи під собо́ю во́їнів, кажу́ одному́: йди, і він іде́; і дру́гому: прийди́, і прихо́дить; і слузі́ моє́му: роби́ те, і ро́бить.
9Почу́вши це, Іісу́с здивува́вся йому́ і, поверну́вшись, сказа́в до наро́ду, що йшов за Ним: кажу́ вам, що на́віть в Ізра́їлі Я не знайшо́в тако́ї ві́ри.
10Посланці́, поверну́вшись в дім, знайшли́ хво́рого слугу́ здоро́вим.
За упокій Ін. 5:24–30 Євангеліє від Іоанна
зач. 1624Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто сло́во Моє́ слу́хає і ві́рить у То́го, Хто посла́в Мене́, той ма́є ві́чне життя́, і на суд не прихо́дить, а перейшо́в від сме́рті в життя́.
25І́стинно, і́стинно кажу́ вам: наста́не час і наста́в уже́, коли́ ме́ртві почу́ють го́лос Си́на Бо́жого і, почу́вши, оживу́ть.
26Бо як Оте́ць ма́є життя́ в Само́му Собі́, так і Си́нові дав ма́ти життя́ в Само́му Собі́.
27І дав Йому́ вла́ду суд твори́ти, бо Він є Син Людськи́й.
28Не диву́йтесь цьому́, бо настає́ час, коли́ всі, хто в гроба́х, почу́ють го́лос Си́на Бо́жого;
29і ви́йдуть ті, хто твори́в добро́, у воскресі́ння життя́, а ті, хто чини́в зло – у воскресі́ння су́ду.
30Я нічо́го не мо́жу твори́ти Сам від Се́бе. Як чу́ю, так і суджу́, і суд Мій пра́ведний; бо не шука́ю Моє́ї во́лі, а во́лі Отця́, Котри́й посла́в Мене́.
На вечірні — прокімен дня. На утрені замість «Бог Господь» — «Аллилуиа». 17-та кафізма стихословиться на дві статії із заупокійними приспівами. Після утрені й літургії звершуються панахиди