14 жовтня 2029

неділя · 1 жовтня ст. ст.

Сьогодні
ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
Ап. від 70-ти Ананії
Ап. від 70-ти Ананії
Прп. Романа Солодкоспівця
Прп. Романа Солодкоспівця
Прп. Савви Вішерського, Новгородського
Прп. Савви Вішерського, Новгородського
Святкування на честь Хітона Господнього і Стовпа Животворящого (Груз.)
Святкування на честь Хітона Господнього і Стовпа Животворящого (Груз.)
Рівноапп. Іверських царя Миріана і цариці Нани
Рівноапп. Іверських царя Миріана і цариці Нани
Собор Молдавських святих
Собор Молдавських святих
Сщмч. Олексія Старовського пресвітера
Сщмч. Олексія Старовського пресвітера
Георгія Архангельського
Георгія Архангельського
Миколая Кулигіна пресвітерів
Миколая Кулигіна пресвітерів
Псково-Покровської
Псково-Покровської
Люблінської
Люблінської
Касперівської
Касперівської

Неділя 20-та після П’ятидесятниці · Глас 3 · Посту немає

ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ. Ап. від 70-ти Ананії (I). Прп. Романа Солодкоспівця (близько 556). Рівноапп. Іверських царя Миріана (після 361) і цариці Нани (близько 364). Мч. Домніна Солунського (IV). Прмч. Михаїла, ігумена Зовійського, і з ним 36-ти прмчч. (780–790). Святкування на честь Хітона Господнього і Стовпа Животворящого (Груз.). Прп. Савви Вішерського, Новгородського (1461). Сщмч. Олексія Старовського пресвітера (1918); сщмч. Михаїла Вологодського пресвітера (1920); сщмчч. Олександра Агафонникова, Георгія Архангельського, Миколая Кулигіна пресвітерів, мч. Іоанна Артемова (1937). Собор Молдавських святих. Люблінської (IX), Псково-Покровської (1581), Касперівської (XVI) і Гербовецької (1790) ікон Божої Матері

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 20:19-31 (зач. 65)
Лк. 1:39-49,56 (зач. 4)

На літургії

АпостолГал. 1:11-19 (зач. 200)
ЄвангелієЛк. 6:31-36 (зач. 26 про заповіді любові та милосердя)

Богородиці

АпостолЄвр. 9:1-7 (зач. 320)
ЄвангелієЛк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54)

*Ап.

АпостолДіян. 9:10-19 (зач. 21 від полу)
ЄвангелієЛк. 10:16-21 (зач. 51)

На утрені величання: «Величаем Тя, Пресвятая Дево, и чтем Покров Твой честный, Тя бо виде святый Андрей на воздусе, за ны Христу молящуюся». *Читання ап. Ананії читаються, якщо йому звершується служба

Тропарі та кондаки

Неділіглас 3

Тропар, глас 3

Да веселя́тся небе́сная,/ да ра́дуются земна́я,/ я́ко сотвори́ держа́ву/ мы́шцею Свое́ю Госпо́дь,/ попра́ сме́ртию сме́рть,/ пе́рвенец ме́ртвых бы́сть;/ из чре́ва а́дова изба́ви на́с,// и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 3

Воскре́сл еси́ дне́сь из гро́ба, Ще́дре,/ и на́с возве́л еси́ от вра́т сме́ртных;/ дне́сь Ада́м лику́ет, и ра́дуется Е́ва,/ вку́пе же и проро́цы с патриа́рхи воспева́ют непреста́нно// Боже́ственную держа́ву вла́сти Твоея́.

Богородиціглас 4

Тропар, глас 4

Днесь благове́рнии лю́дие све́тло пра́зднуем/ осеня́еми Твои́м, Богома́ти, прише́ствием,/ и к Твоему́ взира́юще Пречи́стому о́бразу, уми́льно глаго́лем:/ покры́й нас честны́м Твои́м Покро́вом,/ и изба́ви нас от вся́каго зла,/ моля́щи Сы́на Твоего́, Христа́ Бо́га на́шего,// спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 3

Де́ва днесь предстои́т в це́ркви,/ и с ли́ки святы́х неви́димо за ны мо́лится Бо́гу,/ А́нгели со архиере́и покланя́ются,/ апо́столи же со проро́ки ликовству́ют:// нас бо ра́ди мо́лит Богоро́дица Преве́чнаго Бо́га.

Величання

Велича́ем Тя,/ Пресвята́я Де́во,/ и чтим Покро́в Твой святы́й:/ Тя бо ви́де святы́й Андре́й на возду́се,// за ны Христу́ моля́щуюся.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід. 

Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя. 

Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).

Ще 2 думки

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

(Лк. 6:31-36)
Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати «люби», але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальними правилами: "люби... як самого себе" (Мф. 19:19); і "як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними" (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним.

Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: "люби ближнього... як самого себе", то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше "я", то не чекай добра.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter