Преподобний Савва Вішерський, Новгородський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 1-й день
Преподобний Савва походив із Тверського князівства, із міста Кашина і був другим із восьми синів Кашинського боярина Івана Васильовича Борозди, з роду славного та всіма шанованого. З юних років Савва вирізнявся доброчесним життям, наслідував чернечі подвиги і, прийнявши постриг в одному з тверських монастирів, покірно ніс різні монастирські послухи. Він вирізнявся незвичайним смиренням і викликав глибоку повагу і в мирських жителів, і в ченців. Ченці шанували його, наче ангела, й обрали ігуменом. Але Савву обтяжувала слава людська, і він, покинувши рідні місця, тривалий час жив у цілковитій невідомості, а пізніше, ревнуючи про вищі подвиги, вирушив на Афон.
Після повернення з Афону під виглядом бідного невідомого мандрівника він прийшов на річку Вішеру, керований Богом. Святий поставив хрест і, влаштувавши невеличкий курінь, став проводити відлюдницьке життя.
Одного разу житель Новгорода, який проходив повз, побачив, як преподобний занурився в глибоку молитву, немовби не відчуваючи, що все обличчя його було вкрите комарами, так що його зовсім не було видно. Здивований перехожий повідав іншим про те, що сталося, і всі зрозуміли, що відлюдник є істинно Божа людина. Але Савва пішов у ще відокремленіше місце, продовжуючи вправлятися в пості й молитві, проводячи життя, сповнене поневірянь. Чутка ж про святе життя преподобного поширилася околицями, і сусідні жителі стали приходити до нього і доставляти посильні приношення.
Тим часом Савва задумав заснувати обитель і став своїми руками будувати келії для ченців, які приходили. Одного разу за навіюванням диявола прийшли до нього розбійники з підступним наміром. Він же, побачивши їхній задум, попросив їх допомогти йому підняти дерево, водночас велів їм узятися за тонкий кінець, а сам узявся за товстий. Розбійники так і не змогли зрушити з місця свій кінець, а Савва сам підняв дерево, чим і вразив їх, і вони з соромом і страхом поспішили піти.
Пізніше Савва з братією оселилися біля річки Вішери і спорудили та освятили церкву на честь Вознесіння Господнього. Після влаштування обителі преподобний Савва поставив собі стовп і, зійшовши на нього, всю седмицю до суботи проводив на ньому в пості та молитві. У суботу він сходив зі стовпа до братії, причащався з ними Святих Тайн, вистоював недільну службу, розділяв трапезу і після корисного для душі повчання знову сходив на стовп до наступної суботи.
Живучи на стовпі, Савва зберігав обитель своїми молитвами. Одного разу до монастиря підійшли розбійники, щоб розграбувати його. Але святий, зрозумівши їхній злий намір, став стукати жезлом по стіні, змусивши їх тікати у страху. Це чудо Церква оспівує в службі преподобному.
Тим часом до преподобного Савви продовжували звідусіль стікатися і ченці, і миряни заради духовної настанови, яку від нього одержували. Перебуваючи в подвигах і переносячи суворі поневіряння і всякого роду скорботи, блаженний на вісімдесятому році від народження впав у тілесну недугу. Готуючись розпрощатися з тілом і віддати останню шану природі, він покликав до себе всю братію і звернувся до неї з передсмертними душевно корисними повчаннями. Особливо преподобний навчав братію твердо й незмінно перебувати в православ’ї й дотриманні чернечих обітниць, а найпаче процвітати в смиренні. “У чому ви бачили, як я подвизався, те й самі творіть”, – сказав на закінчення старець. Після цього, доручивши монастир і братію турботам і піклуванню архієпископа Новгородського, причастившись Святих Христових Таїн, він мирно віддав душу свою Господу 1 жовтня 1460 року.
Після досить тривалого часу в обителі сталася сильна пожежа, так що вона вся згоріла: і церква, і келії, і стовп преподобного. Але гроб його, що знаходився між церквою і стовпом, і каплиця над гробом не зазнали ніякої шкоди. Це було перше чудо після преставлення святого. Відтоді біля гробу стали відбуватися різні чудеса.
Одного разу настоятель Саввинської обителі ігумен Геласій зцілився від отруєння по молитвам Савви, який з’явився йому у сновидінні. Він повідав про це Новгородському архієпископу Іоні, і той звершив перед гробом преподобного Савви молебний спів, наказавши написати ікону святого, скласти йому службу і житіє.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Савве Вишерскому, Новгородскому, глас 4
От ю́ности твоея́ весь Бо́гу порабо́тился еси́, блаже́нне,/ и Того́ ра́ди любве́ оте́чество и род оста́вил еси́,/ в пусты́ню всели́вся,/ и в ней жесто́кое житие́ показа́в,/ чуде́с дарова́ния от Го́спода прия́л еси́,/ Са́вво преподо́бне:// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак преподобному Савве Вишерскому, Новгородскому, глас 8
Отече́ства преподо́бне удали́вся,/ и всели́вся в пусты́ню,/ и та́мо на столп вше́д, иде́же жесто́кое житие́ показа́л еси́,/ и мно́гих житие́м удиви́в,/ отню́дуже дарова́ние чуде́с от Христа́ прия́л еси́,/ помина́й нас, честву́ющих па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, Са́вво, о́тче наш.
Тропaрь, глaсъ д7:
T ю4ности твоеS вeсь бGу пораб0тилсz є3си2 бlжeнне, и3 тогw2 рaди любвE, nтeчество и3 р0дъ њстaвилъ є3си2, въ пустhню всели1всz, и3 въ нeй жест0кое житіE показaвъ, чудeсъ даров†ніz t гDа пріsлъ є3си2, сaвво прпdбне: моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ и7.
Под0бенъ: Взбрaнной воев0дэ:
Nтeчества прпdбне, ўдали1всz, и3 всели1всz въ пустhню, и3 тaмw на ст0лпъ вшeдъ, и3дёже жест0кое житіE показaлъ є3си2: и3 мн0гихъ житіeмъ ўдиви1въ, tню1дуже даровaніе чудeсъ t хrтA пріsлъ є3си2, поминaй нaсъ чествyющихъ пaмzть твою2, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, сaвво џтче нaшъ.
Ще в розробці