25 жовтня 2027
понеділок · 12 жовтня ст. ст.
.jpg)
.jpg)
.png)
.jpg)
Посту немає
Седмиця 19-та після П’ятидесятниці (Євангельські читання 21-ї седмиці). Мчч. Прова, Тараха та Андроника (304). Прп. Косми, єп. Маіумського, творця канонів (близько 787). Мц. Домніки (286). Свт. Мартина Милостивого, єп. Турського (близько 400). Прп. Амфілохія, ігумена Глушицького (1452). Перенесення з Мальти до Гатчини частки Древа Животворящого Хреста Господнього, Філермської ікони Божої Матері та правої руки Іоанна Хрестителя (1799). Св. Іоанна Лєтнікова спов. (1930); прмч. Лаврентія (Левченка) (1937); сщмч. Олександра Поздєєвського пресвітера (1940); свт. Миколая (Могилевського) спов., митр. Алма-Атинського (1955). Прославлення свт. Філарета, архієп. Чернігівського (2009). Єрусалимської (48), Ярославської-Смоленської (1642), Рудненської (1687) та Калузької (1812) ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикамглас 5
Тропар, глас 5
Святы́х му́ченик исправле́нием/ Небе́сныя си́лы преудиви́шася,/ я́ко в те́ле сме́ртнем,/ безтеле́снаго врага́ си́лою Креста́,/ подвиза́вшеся до́бре, победи́ша неви́димо./ И мо́лятся Го́споду// поми́ловатися душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Тро́ицы на́м сла́ву яви́ша,/ до́блии Христо́вы ору́жницы и му́ченицы,/ с Тара́хом Про́в же и Андрони́к:/ обличи́ша бо все́ мучи́телей безбо́жие,// ве́рою до́блественне страда́льчествовавше.
Богородиці перед іконою «Єрусалимська»глас 4
Тропар, глас 4
Богора́дованная Влады́чице,/ препросла́вленная Ма́ти Щедро́т и человеколю́бия,/ всеми́лостивая о всем ми́ре Хода́таице!/ Приле́жно раби́ Твои́ ко Твоему́ предста́тельству прибега́ем,/ и ко пречу́дному о́бразу Твоему́ со умиле́нием припа́дающе мо́лимся:/ моли́тву те́плую Сы́ну Твоему́ и Бо́гу на́шему сотвори́,/ о Всепе́тая Цари́це Богоро́дице,/ да от вся́ких боле́зней и печа́лей нас Тебе́ ра́ди изба́вит,/ и от грехо́в вся́ких свободи́в,/ Ца́рствия Своего́ Небе́снаго насле́дники ны пока́жет:/ ве́лие бо и неизрече́нное я́ко Ма́ти к Нему́ дерзнове́ние и́маши,/ и вся от Него́ испроси́ти мо́жеши,// Еди́на во ве́ки преблагослове́нная.
Інший тропар, глас 3
Твоего́ предста́тельства увере́ние/ и милосе́рдия Твоего́ явле́ние/ ико́на Иерусали́мская нам, Влады́чице, показа́ся/ пред не́ю же ду́ши на́ша в моли́тве излива́ем/ и ве́рою Тебе́ вопие́м:/ воззри́, Милосе́рдная, на лю́ди Твоя́,/ вся ско́рби на́ша и печа́ли утоли́,/ утеше́ние благо́е в сердца́ на́ша низпосли́// и спасе́ние ве́чное душа́м на́шим, Пречи́стая, испроси́.
Кондак, глас 5
Не отри́ни, о Милосе́рдая Ма́ти,/ слез и воздыха́ний на́ших,/ но проше́ния на́ша ми́лостивно прии́мши,/ пред Иерусали́мскою ико́ною Твое́ю/ моля́щихся люде́й ве́ру укрепи́,/ умиле́нием сердца́ их испо́лни,/ и крест земна́го жития́ нести́ им помози́,// ели́ка бо хо́щеши мо́жеши.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39).
Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. За те і сказано було про неї: "прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато" (Лк. 7:47).
О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: "Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього". Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого роби все можливе для нужденних — і будеш робити для Бога.
Ще 1 думка
(Лк. 7:36-50)
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: "якби Він був пророком..." (Лк. 7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом розум наш чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона. Від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах як доброго господаря не відбулося жодної зміни. Але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter