24 жовтня 2027
неділя · 11 жовтня ст. ст.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Посту немає
Неділя 18-та після П’ятидесятниці. Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787) (перехідне святкування в неділю, найближчу до 11 жовтня). Ап. Филипа, одного із семи дияконів (I). Прп. Феофана Начертанного спов., творця канонів, єп. Нікейського (близько 850). Мцц. Зінаїди та Філоніли (I). Прп. Феофана, посника Печерського, в Ближніх печерах (XII). Прп. Льва Оптинського (1841). Сщмчч. Філарета Великанова й Олександра Гривського пресвітерів (1918).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 1
Тропар, глас 1
Ка́мени запеча́тану от иуде́й/ и во́ином стрегу́щим Пречи́стое Те́ло Твое́,/ воскре́сл еси́ тридне́вный, Спа́се,/ да́руяй ми́рови жи́знь./ Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче:/ сла́ва воскресе́нию Твоему́, Христе́,/ сла́ва Ца́рствию Твоему́,// сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.
Кондак, глас 1
Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве,/ и ми́р совоскреси́л еси́;/ и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́;/ Ада́м же лику́ет, Влады́ко;/ Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется, зову́щи:// Ты́ еси́, И́же все́м подая́, Христе́, воскресе́ние.
Святим отцям VII Вселенського Соборуглас 8
Тропар, глас 8
Препросла́влен еси́, Христе́ Бо́же наш,/ свети́ла на земли́ отцы́ на́ши основа́вый,/ и те́ми ко и́стинней ве́ре вся ны наста́вивый,// Многоблагоутро́бне, сла́ва Тебе́.
Інший тропар, глас 2
Пречи́стому о́бразу Твоему́ покланя́емся, Благи́й,/ прося́ще проще́ния прегреше́ний на́ших, Христе́ Бо́же:/ во́лею бо благоволи́л еси́ пло́тию взы́ти на Крест,/ да изба́виши я́же созда́л еси́ от рабо́ты вра́жия./ Тем благода́рственно вопие́м Ти:/ ра́дости испо́лнил еси́ вся, Спа́се наш,// прише́дый спасти́ мир.
Кондак, глас 6
И́же из Отца́ возсия́в Сын неизрече́нно,/ из Жены́ роди́ся сугу́б естество́м,/ Его́же ви́дяще, не отмета́емся зра́ка изображе́ния,/ но сие́ благоче́стно начерта́юще, почита́ем ве́рно./ И сего́ ра́ди и́стинную ве́ру Це́рковь держа́щи,// лобыза́ет ико́ну вочелове́чения Христо́ва.
Апостолу Филипуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Фили́ппе,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га, да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Язы́ков лове́ц пречу́дный и ученико́в Христо́вых собесе́дник,/ апо́столов предизбра́нный,/ Фили́пп днесь ми́ру исцеле́ний подае́т бога́тство,/ покрыва́ет от обстоя́ний того́ хва́лящия./ Тем согла́сно зове́м ему́:// спаса́й вся моли́твами твои́ми, апо́столе.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Св. Филип запитує скарбника: "Чи розумієш, що читаєш?". Той відповів: "Як можу зрозуміти, якщо хто не навчить мене?" (Діян. 8:30-31). Як часто відчувають те ж саме ті, хто читає слово Боже й святоотецькі писання! Те, що читають, не вміщається в голові; розум не може почути того й осягнути те, немов ідеться про щось чуже для нього, про предмети з невідомої галузі. Ось тут і потрібен тлумач, знайомий з тим, про що слово. У св. Филипа був той самий Дух, Який давав і пророцтва, і йому неважко було розтлумачити те, що було складним для скарбника.
Так і для нас тепер: треба знайти людину, яка стояла б на тому ступені життя і пізнання, якого стосується Писання, що важке для нашого розуміння, і вона розтлумачить його без труднощів, тому що кругозори духовні в кожного ступеня свої. Той, хто стоїть на нижчому ступені, не все бачить, що бачить той, хто стоїть на вищому, і тільки може здогадуватися про те. Якщо трапиться, що незрозуміле нам Писання стосується предметів вищого ступеня, а зустрінутий нами тлумач стоїть на нижчому, то він нам не роз'яснить того, як слід, а буде все застосовувати до свого кругозору, і справа залишиться для нас, як і раніше, темною.
Дивуватися треба, як беруться тлумачити про предмети Письма люди, зовсім чужі тій галузі, до якої належать ті предмети. І виходить у них усе не так, як слід; пишатися ж своїми тлумаченнями вони не забувають.
Ще 1 думка
Арій став відкидати Божество Сина Божого і Його єдиносущність з Богом Отцем. На нього піднялася вся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними вустами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.
Інший подумав би, що це випадкове якесь натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на бік аріан схилилася влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли винищити її, і вона негайно виявилася всюди всіма, як тільки припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона становить серце Церкви і сутність її сповідання.
Слава Господу, що зберігає в нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її — і християнству кінець.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter