...

Преподобний Лев Оптинський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 11-й день (також у Соборі святих, які в Оптиній пустині просіяли) / вересня на 20-й день — Собор Брянських святих

Преподобний Лев, у миру Лев Данилович Наголкін, народився 1768 року в місті Карачеві Орловської губернії. У молодості він служив приказчиком у торговельних справах. Під час служби він об’їздив усю країну, дізнався про людей всіх станів і здобув життєвий досвід, який знадобився йому в роки його старчествування, коли люди приходили до нього за духовними порадами.

1797 року преподобний залишив світ і вступив до братії Оптиної пустині. Через два роки він перейшов до Білоберезького монастиря в Орловській губернії, де настоятелем на той час був ієромонах Василій (Кишкін), подвижник високого духовного життя.

У 1801 році послушник Лев був пострижений в мантію з ім’ям Леонід. 22 грудня того самого року він був рукопокладений на ієродиякона, 24 грудня був висвячений на ієромонаха. Живучи в монастирі, преподобний проводив дні в трудах і молитві, подаючи приклад істинного послуху. Одного разу, коли отець Леонід щойно повернувся з сінокосу, настоятель звелів йому співати всеношну. Як був, стомлений і голодний, отець Леонід пішов на клірос і вдвох з братом проспівав усю службу.

1804 року отець Леонід став настоятелем Білоберезької пустині. До того він недовго жив у Чолнському монастирі, де зустрівся з учнем старця Паїсія (Величковського) отцем Феодором і став його відданим учнем. Старець Феодор навчив отця Леоніда найвищого чернечого ділання, а саме розумної молитви. Відтоді вони подвизалися разом.

Через чотири роки отець Леонід залишив посаду настоятеля і віддалився з отцем Феодором та отцем Клеопою до тихої лісової келії. Але духовні дари подвижників стали приваблювати до їхнього усамітнення все більше народу. Тому вони, прагнучи до безмовності, пішли в один із скитів Валаамського монастиря.

На Валаамі подвижники прожили шість років. Коли їхнє високе життя привабило увагу, вони знову пішли, прагнучи до безмовності, цього разу в Олександро-Свірський монастир. Там отець Феодор преставився в 1822 році.

1829 року отець Леонід разом з шістьма учнями прибув до Оптиної пустині. Настоятель, преподобний Мойсей, знаючи духовну досвідченість преподобного, доручив йому окормляти братію і прочан. Невдовзі до Оптиної прибув і преподобний Макарій. Ще будучи іноком Площанської пустині, він познайомився з преподобним Львом і тепер прийшов під його духовне керівництво. Він став найближчим учнем, спільником у таємницях і помічником святого під час його старчествування.

Преподобний Лев володів багатьма духовними дарами. Був у нього і дар зцілення. До нього приводили багатьох біснуватих. Одна із них, побачивши старця, впала перед ним і закричала страшним голосом: «Ось цей-то сідий мене вижене: був я в Києві, в Москві, у Воронежі, ніхто мене не гнав, а тепер-то я вийду!» Коли преподобний прочитав над жінкою молитву і помазав її маслом із лампадки, що горіла перед Володимирським образом Богоматері, біс вийшов.

Перемога над бісами була одержана преподобним Львом тільки після перемоги над своїми пристрастями. Ніхто не бачив його обуреним від страшного гніву і роздратування, не чув від нього слів нетерпіння й ремствування. Спокій і християнська радість не полишали його. Святий весь час творив Іісусову молитву. Зовні перебуваючи з людьми, внутрішньо він завжди перебував з Богом. На запитання свого учня: «Батюшко! Як Ви здобули такі духовні дари?» — преподобний відповів: «Живи простіше, Бог і тебе не залишить та явить милість Свою».

Старчество преподобного Льва тривало дванадцять років і принесло велику духовну користь. Чудеса, звершувані ним, були незліченні. Натовпи знедолених стікалися до нього, оточували його, і всім їм як міг допомагав преподобний.

Не без скорботи наближався преподобний Лев до кінця свого багатотрудного життя, про близькість якого мав передчуття. У червні 1841 року він відвідав Тихонову пустинь, де з його благословення почалося будівництво трапези. «Не побачу я, схоже, вашу нову трапезу, — казав преподобний, — ледве до зими доживу, тут уже більше не буду».

У вересні 1841 року він став помітно слабшати, перестав вживати їжу і щодня причащався Святих Христових Тайн. Помер преподобний Лев. 11 жовтня 1841 року.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Льву Оптинскому, глас 3

По́стническими труды́ украси́вся,/ со ученики́ преподо́бнаго Паи́сия подвиза́лся еси́,/ от ни́хже ста́рчества благода́ть прии́м,/ сие́ во оби́тели О́птинстей насади́л еси́./ Те́мже, богоблаже́нне о́тче Льве,/ я́ко име́яй дерзнове́ние ко Го́споду,/ моли́ от страсте́й нас изба́вити/ и спасти́ ду́ши на́ша.

Кондак преподобному Льву Оптинскому, глас 6

Те́сным путе́м в житии́ твое́м ше́ствуя,/ на высоту́ доброде́телей возше́л еси́/ и, благода́ть па́стырства от Бо́га прии́м,/ слове́сныя о́вцы до́бре упа́сл еси́/ и ста́рчеству тве́рдое основа́ние/ во оби́тели О́птинстей положи́л еси́./ Те́мже ны́не, преподо́бне о́тче Льве,/ предстоя́ Пресвяте́й Тро́ице,/ моли́ спасти́ся благоче́стно тя почита́ющим.

 

Ще в розробці