16 жовтня 2027
субота · 3 жовтня ст. ст.
Посту немає
Сщмчч. Діонісія Ареопагіта, єп. Афінського, Рустика пресвітера та Єлевферія диякона (96). Прп. Іоанна Хозевіта, єп. Кесарійського (VI). Блж. Ісихія Хоривіта (VI). Прп. Діонісія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (ХV). Свт. Агафангела (Преображенського) спов., митр. Ярославського (1928). Трубчевської ікони Божої Матері (1765).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Діонісіюглас 4
Тропар, глас 4
Бла́гости научи́вся, и трезвя́ся во всех,/ благо́ю со́вестию священноле́пно обо́лкся,/ поче́рпл еси́ от сосу́да избра́ннаго неизрече́нная,/ и ве́ру соблю́д, ра́вное тече́ние соверши́л еси́,/ священному́чениче Диони́сие,// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Небе́сная врата́ проше́д ду́хом, я́ко учени́к/ до тре́тияго небесе́ дости́гшаго апо́стола, Диони́сие,/ неизрече́нных обогати́лся еси́ вся́ким ра́зумом,/ и озари́л еси́ во тьме́ неве́дения седя́щия./ Те́мже зове́м:// ра́дуйся, о́тче всеми́рный.
Преподобному Діонісію Печерськомуглас 4
Тропар, глас 4
Же́ртву Безкро́вную приноси́вый Го́сподеви непоро́чне/ и служи́вый Ему́ по зва́нию своему́ мно́гое вре́мя неле́ностне,/ свяще́нне Диони́сие,/ моли́ся о нас,// любо́вию чту́щих тя.
Кондак, глас 2
Священноде́йствовавшаго на земли́ священноле́пно/ и потруди́вшагося в чи́ну свое́м до́бре,/ ны́не же на Небесе́х лику́еши све́тло,/ свяще́нными похваля́ем тя пе́сньми, Диони́сие, и мо́лим:// моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Прибувши в Назарет, Господь не зустрів там віри. Видима простота Його завадила мешканцям Назарету побачити невидиму славу і божество. Чи не те саме буває і з християнином? Християнські догмати на вигляд дуже прості, але для розуму, що входить всередину їх, вони становлять всеосяжну струнку в собі систему, якої не породжував і породити не може жоден тварний розум.
Гордоумство, кинувши побіжний погляд на простоту євангельську, відвертається від неї і починає саме собі будувати будівлю відання, як йому здається, величезну, з якої відкриваються, нібито, види широкі. На ділі ж виходить те, що будівля нагромаджується з карт, а кругозір становлять міражі, примари розпаленої уяви. Але йому хоч не кажи. Усякого, хто хоче переконати такого, він і братія його готові своїми критичними нападками негайно скинути з гори в прірву, але істина завжди проходить неушкодженою серед них і йде до інших душ, здатних прийняти її.
«Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди в дім твій». Відпущення гріхів є чудо внутрішнє, духовне; зцілення від розслаблення — чудо зовнішнє, природна дія Божа на світ, а заразом і фізична. Цією подією виправдовується й утверджується приплив сили Божої і в ладу світу морального, і в плині явищ світу фізичного. Останнє є з огляду на перше, бо в ньому мета всього. Господь не насилує свободи, а напоумлює, збуджує, вражає. Найкращий для того засіб — чудо зовнішнє. Йому належить бути тоді, коли було покладено бути розумному створінню, керованому свободою. Цей звʼязок такий істотний, що ті, хто відкидає надприродну дію Божу на світ, водночас відкидають і свободу людини в усвідомленні, що остання неодмінно викликає перше. І навпаки: ті, хто сповідує істину дії Божої у світі, понад природний перебіг явищ, можуть сміливо їм заперечити: ми відчуваємо, що ми вільні. Усвідомлення свободи таке саме сильне і нездоланне, як усвідомлення буття. Свобода ж невідкладно потребує безпосередніх промислительних Божих дій: отже, і їхнє визнання так само твердо стоїть, як усвідомлення свободи.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter