17 жовтня 2027
неділя · 4 жовтня ст. ст.
.jpg)
Посту немає
Неділя 17-та після П’ятидесятниці. Сщмч. Ієрофея, єп. Афінського (I). Мчч. Гаїя, Фавста, Євсевія та Херимона (III). Сщмч. Петра Капетолійського (III–IV). Мцц. Домніни та доньок її Віринеї (Вероніки) і Проскудії (Просдоки) (305–306). Прп. Амона (близько 350). Прп. Павла Препростого (IV). Мчч. Давікта (Адавкта) і доньки його Калісфенії (IV). Блгв. кн. Володимира Ярославича Новгородського, чудотворця (1052). Прпп. Елладія та Онисима Печерських, у Ближніх печерах (XII–XIII). Прп. Амона, затворника Печерського, в Дальніх печерах (XIII). Св. кн. Стефана Щиляновича (1515) (Серб.). Знайдення мощей свтт. Гурія, архієп. Казанського, та Варсонофія, єп. Тверського (1595). Сщмч. Димитрія Вознесенського пресвітера (1918). Блж. Варфоломія Чигиринського (1931). Сщмчч. Миколая Верещагіна, Михаїла Твердовського, Якова Бобирева і Тихона Архангельського пресвітерів, прмч. Василія (Цвєткова) (1937). Св. Хіонії Архангельської спов. (1945). Прп. Варсонофія Херсонського (Юрченка), сповідника (1954).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 8
Тропар, глас 8
С высоты́ снизше́л еси́, Благоутро́бне,/ погребе́ние прия́л еси́ тридне́вное,/ да на́с свободи́ши страсте́й,// Животе́ и воскресе́ние на́ше. Го́споди, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 8
Воскре́с из гро́ба, уме́ршия воздви́гл еси́,/ и Ада́ма воскреси́л еси́,/ и Е́ва лику́ет во Твое́м воскресе́нии,/ и мирсти́и концы́ торжеству́ют// е́же из ме́ртвых воста́нием Твои́м, Многоми́лостиве.
Священномученику Ієрофеюглас 4
Тропар, глас 4
Бла́гости научи́вся и трезвя́ся во всех/ благо́ю со́вестию священноле́пно обо́лкся,/ поче́рпл еси́ от сосу́да избра́ннаго неизрече́нная/ и, ве́ру соблю́д, ра́вное тече́ние соверши́л еси́,/ священному́чениче Иерофе́е.// Моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Священнонача́льника Афи́нскаго восхваля́ем тя,/ я́ко тайноучи́вшеся тобо́ю стра́нным и неизрече́нным:/ яви́лся бо еси́ Богоприя́тный песносло́вец./ Но моли́, всеблаже́нне Иерофе́е,/ от вся́ких нам грехопаде́ний изба́витися, да зове́м:// ра́дуйся, о́тче Богому́дре.
Інший кондак, глас 4
Я́коже столп непоколеби́м, Иерофе́е,/ преще́ния враго́в не устраши́ся,/ но пре́лести разруши́л еси́ тверды́ню,/ я́ко ка́мень че́стен валя́яся, о́тче./ Тем Влады́ка тя, хра́брствовавша, венча́ет/ живонача́льною и Боже́ственною десни́цею.// Его́же о всех нас умоли́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 6:31-36)
Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати «люби», але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальними правилами: "люби... як самого себе" (Мф. 19:19); і "як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними" (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним.
Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: "люби ближнього... як самого себе", то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше "я", то не чекай добра.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter