Святитель Гурій, архієпископ Казанський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 20-й день — перенесення мощей / жовтня на 4-й день — знайдення мощей, Собор Казанських святих / грудня на 5-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Тверських святих (перехідне)
Святитель Гурій, перший архієпископ Казанський, у миру Григорій Руготін, був родом із дворян колишнього містечка Радонежа. У молодих літах він вступив на службу до князя Івана Пенькова. Князь був такий задоволений його служінням, що доручив йому управління всім домом.
Але ця довіра тривала недовго. Інші служителі князя через заздрість до Григорія звели на нього наклеп, що він перебуває у злочинному зв’язку з княгинею. Роздратований хибною звісткою князь наказав посадити Григорія до темниці, навмисне влаштованої в глибоко викопаній ямі. Там нудився безневинний мученик два роки, бо через два роки двері темниці вільно відчинилися.
Вважаючи свій порятунок дією Промислу Божого, він зрікся світу і попрямував до обителі преподобного Іосифа Волоколамського. Там він прийняв чернецтво з ім’ям Гурій і невдовзі, в 1522 році, був поставлений ігуменом обителі.
Згодом святий був переведений до Селіжарового монастиря, а 3 лютого 1555 року був висвячений на архієпископа нової Казанської єпархії. Гурій влаштував там два училищні монастирі для навчання дітей християн та язичників; крім того, під власним особливим наглядом спорудив кам’яний кафедральний собор в ім’я Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Піклуючись про паству свою, святитель Гурій примножив її, навернувши багатьох магометан до християнської віри. 4 грудня 1563 року він преставився, прийнявши за два дні до смерті схиму. Мощі його були знайдені 4 жовтня 1595 року.
1630 року чесні останки святителя Гурія були перенесені зі Спасо-Преображенського монастиря до кафедрального Казанського Благовіщенського собору. З 1918 року вони перебували в Казанському Богородичному монастирі, а потім знаходилися в парафіяльній церкві Параскеви П’ятниці, у Петропавлівському соборі, а з середини 1930-х років вони були перенесені до церков святих благовірних князів Феодора, Давида і Константина, чудотворців Ярославських, на Арському кладовищі, де й спочивають донині.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святителю Гурию, архиепископу Казанскому, глас 4
Пра́вило ве́ры и о́браз целому́дрия,/ учи́теля до́брых дел/ и наста́вника спасе́ния, даде́ тя Госпо́дь/ новопросвеще́нному гра́ду Каза́ни,/ в не́мже приобре́л еси́ но́выя от язы́к лю́ди,/ и приве́л еси́ я Христо́ви./ Сего́ ра́ди в па́мять твою́ ра́достно соше́дшеся,/ че́стне пра́зднуем свято́е твое́ успе́ние,/ ты же, о́тче наш, святи́телю Христо́в Гу́рие,// моли́ Христа́ Бо́га/ спасти́ся душа́м на́шим.
Ин тропарь святителю Гурию, архиепископу Казанскому, глас 4
От мла́дости удаля́яся земна́го мудрова́ния/ и после́довав ско́рбным путе́м Законоположи́телю своему́ Христу́ Бо́гу,/ те́мже и Он тя воздарова́ на земли́ нетле́нием,/ на Небесе́х же со угоди́вшими Ему́ архиере́и ликовству́еши,/ Гу́рие святи́телю,/ моли́ Христа́ Бо́га/ пода́ти оте́честву на́шему на враги́ побе́ду,/ и мир ми́рови,// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.
Кондак святителю Гурию, архиепископу Казанскому, глас 4
Чу́вственныя стра́сти победи́в, чистото́ю, я́ко со́лнце, возсия́л еси́,/ чи́сто житие́ до конца́ сохрани́в,/ и от неве́рия в ве́ру мно́гих ко Христу́ приве́л еси́;/ того́ ра́ди от Бо́га нетле́нием почте́н, чудесы́ твои́ми вся удиви́л еси́./ Мо́лим у́бо тя, святи́телю Гу́рие,/ моли́твами твои́ми от бед изба́ви нас, да зове́м ти:/ ра́дуйся, о́тче преди́вный,// гра́ду Каза́ни похвала́ и утвержде́ние.
Ин кондак святителю Гурию, архиепископу Казанскому, глас 6
И́стине основа́ние и ве́ры утвержде́ние/ и в поуче́ниих преизя́щнаго све́мы тя благоче́стию споспе́шника,/ апо́столом сопресто́льника, страстоте́рпцем соприча́стника,/ по́стником купноревни́теля, похваля́ем тя, Гу́рие святи́телю,// и ве́лия таи́нника Бо́жия благода́ти.
Тропaрь, глaсъ д7:
Прaвило вёры и3 џбразъ цэломyдріz, ўчи1телz д0брыхъ дёлъ и3 настaвника сп7сeніz дадe тz гDь новопросвэщeнному грaду казaни, въ нeмже пріwбрёлъ є3си2 нHвыz t kзы6къ лю1ди и3 привeлъ є3си2 | хrт0ви. сегw2 рaди въ пaмzть твою2 рaдостнw сошeдшесz, чeстнw прaзднуемъ с™0е твоE ўспeніе, тh же, џтче нaшъ, с™и1телю хrт0въ гyріе, моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
И$нъ тропaрь, глaсъ д7:
T млaдости ўдалszсz земнaгw мудровaніz и3 послёдовавъ ск0рбнымъ путeмъ законоположи1телю своемY хrтY бGу. тёмже и3 џнъ тS воздаровA на земли2 нетлёніемъ, на нб7сёхъ же со ўгоди1вшими є3мY ґрхіерeи ликовствyеши, гyріе с™и1телю, моли2 хrтA бGа подaти nтeчеству нaшему на враги2 побёду, и3 ми1ръ мjрови, и3 душaмъ нaшымъ вeлію млcть.
Кондaкъ, глaсъ ѕ7:
И$стинэ њсновaніе и3 вёры ўтверждeніе и3 въ поучeніихъ преизsщнагw свёмы тS бlгочeстію споспёшника, ґпcлwмъ сопрест0льника, страстотeрпцємъ сопричaстника, п0стникwмъ купноревни1телz, похвалsемъ тS, гyріе с™и1телю, и3 вeліz таи1нника б9іz бlгодaти.
Кондaкъ, глaсъ д7:
Чyвствєнныz стр†сти побэди1въ, чистот0ю, ћкw с0лнце, возсіsлъ є3си2, чи1сто житіE до концA сохрани1въ, и3 t невёріz въ вёру мн0гихъ ко хrтY привeлъ є3си2, тогw2 рaди t бGа нетлёніемъ почтeнъ, чудесы2 твои1ми вс‰ ўдиви1лъ є3си2. м0лимъ ќбw тS, с™и1телю гyріе, мlтвами твои1ми t бёдъ и3збaви нaсъ, да зовeмъ ти2: рaдуйсz, џтче преди1вный, грaду казaни похвалA и3 ўтверждeніе.
Ще в розробці