26 вересня 2027
неділя · 13 вересня ст. ст.
Посту немає
Неділя 14-та після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням. Пам’ять оновлення (освячення) храму Воскресіння Христового в Єрусалимі (Воскресіння словуще) (335). Передсвято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Сщмч. Корнилія сотника (I). Мчч. Кроніда, Леонтія і Серапіона (близько 237). Мчч. Селевка і Стратоника (III). Мчч. Макровія та Гордіана (320). Мчч. Ілії, Зотика, Лукіана та Валеріана (320). Сщмч. Іуліана пресвітера (IV). Прп. Петра в Атрої (IX). Вмц. Кетевани, цариці Кахетинської (1624) (Груз.). Сщмчч. Стефана Костогриза, Олександра Аксьонова пресвітерів і Миколая Васюковича диякона (1937).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Ряд. під зачало
Тропарі та кондаки
Неділіглас 5
Тропар, глас 5
Собезнача́льное Сло́во Отцу́ и Ду́хови,/ от Де́вы ро́ждшееся на спасе́ние на́ше,/ воспои́м, ве́рнии, и поклони́мся,/ я́ко благоволи́ пло́тию взы́ти на кре́ст,/ и сме́рть претерпе́ти,/ и воскреси́ти уме́ршия// сла́вным воскресе́нием Свои́м.
Кондак, глас 5
Ко а́ду, Спа́се мо́й, соше́л еси́,/ и врата́ сокруши́вый я́ко Всеси́лен,/ уме́рших я́ко Созда́тель совоскреси́л еси́,/ и сме́рти жа́ло сокруши́л еси́,/ и Ада́м от кля́твы изба́влен бы́сть,/ Человеколю́бче, те́мже вси́ зове́м:// спаси́ на́с, Го́споди.
Оновлення храму Воскресіння Христовогоглас 4
Тропар, глас 4
Я́коже вы́шния тве́рди благоле́пие,/ и ни́жнюю споказа́л еси́ красоту́ свята́го селе́ния сла́вы Твоея́, Го́споди,/ утверди́ сие́ во век ве́ка/ и приими́ на́ша в нем непреста́нно приноси́мая Тебе́ моле́ния, Богоро́дицею,// всех Животе́ и Воскресе́ние.
Кондак, глас 2
Обновле́ния ду́ха в сердца́х/ и просвеще́ние вну́тренним да́руй,/ ве́рою соверша́ющим свяще́нная обновле́ния хра́ма до́му Твоего́,/ ему́же благоволи́л еси́ созда́тися в Твое́ Боже́ственное и́мя,// Еди́не во святы́х прославля́емый.
Інший кондак, глас 4
Не́бо многосве́тлое це́рковь показа́ся,/ вся просвеща́ющая ве́рныя, в не́йже стоя́ще зове́м:// сей дом утверди́, Го́споди.
Священномученику Корниліюглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д:/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Корни́лие,/ моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Во святи́телех благоче́стно пожи́в,/ и муче́ния путь проше́д,/ и́дольския угаси́л еси́ же́ртвы,/ и побо́рник быв твоему́ ста́ду богому́дре./ Те́мже тя почита́юще та́йно вопие́м ти:/ от бед изба́ви ны при́сно твои́ми моли́твами,// о́тче наш Корни́лие.
Інший кондак, глас 4
Нача́ток святы́й тя́ Це́рковь от язы́к прия́т,/ просвеща́ющаго сию́ доброде́тельными твои́ми дея́нми,// священнотаи́нниче богому́дре Корни́лие.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?
Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.
Ще 2 думки
(Мф. 10:37-11:1)
"Хто приймає пророка в ім'я пророка, отримає нагороду пророка; і хто приймає праведника в ім'я праведника, отримає нагороду праведника" (Мф. 10:41). Цим вирішуються всі непорозуміння при поданні милостині. Доброзичливість щодо бідних майже завжди якщо не зупиняється, то значно скорочується питаннями: хто просить і куди піде подане? Господь каже таким: в якому сенсі приймеш ти того, хто просить, і допоможеш йому, в тому й нагорода тобі буде. Не на того, хто просить, дивись, а на свої при тому думки. Якими будуть ці останні, такою буде і ціна справи твоєї. Які ж думки мати про бідного — це визначається іншим словом: той, хто милує жебрака, позичає Богові, або "якщо ви зробили одному з них, то Мені зробили" (Мф. 25:40). Отже, приймай всякого нужденного як Господа і роби для Нього, що можеш зробити, з тією думкою, що робиш для Бога, — і отримаєш винагороду не пророка тільки і праведника, але Господню.
(Мф. 22:1-14)
Цар влаштовує шлюбний бенкет для свого сина, посилає за покликаними раз, посилає двічі, не йдуть через житейські турботи: той зайнявся господарством, той торгівлею. Зроблено нове запрошення в інших колах, і шлюбна палата наповнилася учасниками. Між ними виявився один не одягнений по-весільному, і тому вигнаний. Сенс притчі зрозумілий. Шлюбний бенкет - Царство Небесне; запрошення - проповідь Євангелія; ті, хто відмовився, - ті, хто зовсім не увірував; неодягнений у шлюбний одяг - той, хто увірував, але не жив у вірі. До якого розряду хто з нас належить, сам усякий розбери. Що ми покликані, це ясно, але чи віруючі? Адже можна бути і серед віруючих, під загальним їхнім ім'ям, без віри. Інший зовсім не думає про віру, немов немає її; інший дещо відає про неї і з неї і задоволений; інший криво тлумачить віру; інший зовсім вороже ставиться до неї, а всі значаться в колі християн, хоч у них зовсім нічого немає християнського. Якщо ти віруєш, - розбери, чи узгоджуються з вірою почуття твої, справи твої, - вбрання душі, заради яких Бог бачить тебе по-весільному або не по-весільному одягненим. Можна знати віру добре і бути ревним у ній, а в житті бути рабом пристрастей, одягатися, тобто, в сороміцьке вбрання душі гріхолюбної. У таких на словах одне, а в серці інше; язиком: "Господи, Господи!", а всередині: "я вибачаюсь, [не прийду]" (Лк. 14:19). Міркуйте ж про себе, чи у вірі ви і в шлюбному одязі чеснот, чи в сороміцьких лахміттях гріхів і пристрастей.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter