Великомучениця Кетевана, цариця Кахетинська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 13-й день

Свята великомучениця Кетевана походила із царського роду Багратіоні і була правнучкою царя Карталинського Константина (1469–1505 рр.). Ставши дружиною Давида, спадкоємця царя Кахетинського Олександра II (1577–1605 рр.), вона сама правила царством. Глибоке благочестя цариці проявилося в особливій турботі про потреби Грузинської Церкви, у побудові храмів, притулків і будинків для мандрівників. Після смерті чоловіка свята Кетевана оселилася на самоті.

Брат її чоловіка Константин, прозваний Окаянним, прийняв магометанство й за намовлянням шаха Аббаса I підіслав убивць до старого батька, царя Олександра II, і брата його Георгія. Учинивши злочин, Константин велів покласти тіла вбитих на верблюдів і відправити їх до цариці Кетевани. Жахнувшись злодіяння, цариця оплакала безвинних страждальців і поховала їх в Алавердському соборі. Нечестивець, однак, зазіхнув на її чесне вдівство і попросив її руки, пригрозивши в разі відмови примусом.

Цариця Кетевана зібрала кахетинців, виступила проти Константина і розбила віровідступника й нечестивця. Він знайшов безславну смерть з безліччю перського війська.

Під мудрим правлінням цариці Кетевани в Кахетії запанували мир і справедливість. Шах Аббас I повернув їй сина Теймураза, який хоча і жив декілька років при його дворі як заручник, але зберіг православну віру в чистоті.

Згодом шах Аббас, погрожуючи Грузії спустошенням, примусив кахетинських феодалів до видачі знатних заручників. Серед них за добровільною згодою опинилася і цариця Кетевана. Бажаючи відвернути біди від грузинського народу і Святої Церкви, вона прибула в Іспагань.

Шах Аббас запропонував благовірній цариці прийняти магометанство, але отримав рішучу відмову. Тоді царицю Кетевану кинули до в’язниці, де вона провела десять років, сповнених болісних страждань. Ні капості від перських придворних, ні хитрі пропозиції шаха зробити її царицею перської держави, ні пропоновані їй великі скарби, ні прохання й благання придворних та перської знаті пощадити себе, вимовивши лише одне погане слово на Христа, — ніщо не могло похитнути страждальницю Христову.

Її катували розпеченими кліщами, повісивши хрестоподібно на дереві. На голову святої мучениці одягли розпечений до червоного залізний казан. Густий дим від волосся, яке загорілося, і всієї голови піднявся вгору, і блаженна мучениця віддала Богу святу свою душу 13 вересня 1624 року.

Три світлі стовпи, які опустилися на тіло святої Кетевани, знаменували її духовну перемогу. Мощі святої цариці Кетевани було перенесено до Рима, в собор святого апостола Петра, ченцями Августинського ордену, які були свідками її сповідницького подвигу. Частини мощей, а саме чесна глава і права рука мучениці, були передані августинськими ченцями царю Теймуразу I і покладені під престолом Алавердського собору святого великомученика Георгія в Кахетії.

Католикос-патріарх Захарія (1613–1630 рр.) причислив великомученицю до лику святих і встановив її пам’ять 13 вересня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання