24 вересня 2027

п’ятниця · 11 вересня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Феодори Александрійської (474–491)Мчч. Димитрія, Єванфії, дружини його, та Димитріана, сина їхнього (I)Прп. Євфросина (IX)Перенесення мощей прпп. Сергія і Германа, Валаамських чудотвор­цівСщмчч. Миколая Подьякова і Віктора Усова пресвітерів (1918)сщмч. Карпа Ельба пресвітера (1937)Каплунівської (1689)Прп. Силуана Афонського (1938)Собор Святогірських святих, які в Успенській Святогірській лаврі спочиваютьСвятогірської Зимненської ікон Божої МатеріСвятогірської Зимненської ікон Божої Матері

Седмиця 14-та після П’ятидесятниці · Глас 4

Їжа з олією

Прп. Феодори Александрійської (474–491). Мчч. Димитрія, Єванфії, дружини його, та Димитріана, сина їхнього (I). Мчч. Діодора та Дидима, Сирських. Мц. Ії (362–364). Прп. Євфросина (IX). Перенесення мощей прпп. Сергія і Германа, Валаамських чудотворців. Сщмчч. Миколая Подьякова і Віктора Усова пресвітерів (1918); сщмч. Карпа Ельба пресвітера (1937). Прп. Силуана Афонського (1938). Сщмч. Миколая Широгорова диякона (1942). Собор Святогірських святих, які в Успенській Святогірській лаврі спочивають. Каплунівської (1689) і Святогірської Зимненської ікон Божої Матері.

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

АпостолГал. 2:6-10 (зач. 201)
ЄвангелієМк. 5:22-24,35-6:1 (зач. 20)

Прп. Феодорі під зачало

АпостолГал. 3:23-29 (зач. 208)
ЄвангелієІн. 8:3-11 (зач. 28)

Прп. Силуану

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

На цей день переноситься служба сщмч. Автоному

Тропарі та кондаки

Преподобній Феодорі Александрійськійглас 8

Тропар, глас 8

В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся е́же по о́бразу:/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́/ и, де́ющи, учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней;// те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Феодо́ро, дух твой.

Кондак, глас 2

Те́ло твое́ поста́ми изнури́вши,/ бде́нными моли́твами Творца́ умоли́ла еси́ о гресе́ твое́м,/ я́ко да прии́меши соверше́нное проще́ние,/ и прия́ла еси́ оставле́ние,// путь покая́ния показа́вши.

Преподобному Силуану Афонськомуглас 2

Тропар, глас 2

Серафи́мския любве́ ко Го́споду пла́менный ревни́телю,/ и Иереми́и, о наро́де пла́чущему,/ усе́рдный подража́телю,/ всеблаже́нне о́тче Силуа́не,/ ты бо, зо́ву Ма́тере Го́спода сил вне́мляй,/ зми́я грехо́внаго мужему́дренно изрыгну́л еси́,/ и в го́ру Афо́нскую от суеты́ ми́ра удали́лся еси́,/ иде́же в труде́х и моли́твах со слеза́ми/ благода́ть Свята́го Ду́ха оби́льно стяжа́в,/ е́юже сердца́ на́ша воспламени́/ и с тобо́ю уми́льно взыва́ти укрепи́:/ Го́споди мой, Жи́зне моя́ и Ра́досте Свята́я,// спаси́ мир и нас от вся́ких лю́тых.

Інший тропар, глас 4

Христа́ Учи́теля/ в пути́ смире́нне помоли́вся прия́л еси́/ свиде́тельствующу Ду́ху в се́рдце твое́м спасе́ние./ Сего́ ра́ди веселя́тся ны́не лю́дие вси/ о па́мяти твое́й на упова́ние зва́нии,/ преподо́бне о́тче Силуа́не,// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 2

Смиренному́дрия испове́дниче преди́вный,/ и человеколю́бия Ду́хом Святы́м согрева́емая добро́то,/ Бо́гу возлю́бленне Силуа́не,/ о по́двизе твое́м Це́рковь Русская ра́дуется,/ и́ноцы же Горы́ Афо́нския и вси христиа́нстии лю́дие,/ веселя́щеся, сыно́внею любо́вию к Бо́гу устремля́ются./ Его́же моли́ о нас, равноа́нгельне богове́дче,// во е́же спасти́ся нам, в горе́нии любве́ тебе́ подража́ющим.

Інший кондак, глас 3

Страстьми́ обурева́емую ду́шу мою́ всеблаже́нне Силуа́не, приле́жно очи́сти моли́твами твои́ми, да зову́ ти с весе́лием, я́ко сла́ву стяжа́вшему у Бо́га, сла́ва просла́вльшему тя Христу́, сла́ва удиви́вшему тя, сла́ва ти кро́тко я́вльшемуся, и ра́дости безконе́чныя испо́лнившему.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

Ще 2 думки

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter