Преподобний Силуан Афонський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 11-й день / у Неділю другу після П’ятидесятниці —  Собор усіх преподобних і богоносних отців, які на Святій Горі Афон просіяли (перехідне) / місяця липня на 28-й день — Собор Тамбовських святих / вересня на 10-й день — Собор Липецьких святих

Преподобний Силуан Афонський народився 1866 року в селі Шовському Тамбовської губернії в простій селянській родині. Сім’я жила бідно, але благочестиво: допомагали нужденним, ділилися останнім.

Працьовитість, любов до Бога, православних традицій, церковних служб дітям прищеплювали з дитинства. Святий Силуан рано став думати про чернецтво, бажав вступити до Києво-Печерської Лаври. Але батько порадив синові подумати, не поспішати з таким доленосним рішенням і запропонував поки вступити на військову службу. Юнак відклав свої плани і послухався батьків.

Військова служба захопила молоду людину та принесла мирські спокуси, а невдовзі й зовсім затягнула, так що вже ніхто і не згадував про чернецтво, поки Господь Сам не напоумив святого. Одного разу, повернувшись додому після особливо гучного гуляння, юнак задрімав. Йому приснився сон, який злякав його і вплинув на подальше життя. Він побачив себе немовби ззовні і спостерігав, як у нього проникав огидний змій, бажаючи поглинути всього.

Відчувши жах, молодий чоловік прокинувся і почув незнайомий голос. Як преподобний Силуан згодом розповідав, він був переконаний, що це був голос Пресвятої Богородиці. Вона напоумила його, пояснюючи, що як йому було неприємно дивитися на своє поглинання огидним змієм, так і Їй нестерпно дивитися на його гріховне життя.

Майбутній старець сердечно розкаявся, подякував Цариці Небесній і знову запалав бажанням жити за законом Божим, у злагоді з совістю. 1892 року, після закінчення військової служби, він вирушив на Святу Гору Афон, де вступив до Руської Пантелеймонівської обителі.

Брат Силуан був терпеливий, незлобивий, слухняний. У монастирі його любили і хвалили за справну роботу й добрий норов, і йому це було приємно. Стали тоді приходити до нього помисли: «Ти живеш свято; покаявся, гріхи тобі прощено, молишся безперестанно, послух виконуєш добре». Розум Силуана вагався від цих помислів, а в серце проникала тривога, проте через недосвідченість він не розумів, що, власне, з ним відбувається.

Одного разу келія Силуана наповнилася дивним світлом, яке пронизало навіть його тіло так, що він побачив і свої нутрощі. Помисел казав йому: «Прийми — це благодать», — однак душа послушника збентежилася.

Після цього видіння йому стали з’являтися біси, а він, наївний, з ними розмовляв «мов з людьми». Поступово напади посилювалися. Іноді біси говорили йому: «Ти тепер святий», — а іноді говорили: «Ти не спасешся». Брат Силуан якось спитав біса: «Чому ви мені говорите по-різному: то кажете, що я святий, то — що я не спасуся?» Біс насмішливо відповів: «Ми ніколи правди не говоримо».

Минали місяць за місяцем, а мучительність демонічних нападів зростала. Душевні сили молодого послушника стали падати, і мужність його знемагала. Страх загибелі й відчаю зростав, а жах безнадійності все частіше й частіше оволюдівав усім його єством. Силуан дійшов до крайнього відчаю і, сидячи у себе в келії надвечір, подумав: «Бога ублагати неможливо». З цією думкою він відчув повну покинутість, і душа його поринула в морок пекельної туги і смутку.

Того самого дня під час вечірні, у церкві святого пророка Ілії, він побачив живого Христа. «Господь незбагненно з’явився молодому послушникові», — і все єство та все тіло його сповнилися вогнем благодаті Святого Духа, тим вогнем, який Господь звів на землю Своїм Пришестям (Лк. 12:49). Від видіння Силуан знемігся, і воно припинилося.

Душа преподобного Силуана, яка пізнала своє воскресіння й побачила світло справжнього і вічного буття, перший час після явлення переживала пасхальне торжество. Все було добре: і світ чудовий, і люди приємні, і природа невимовно прекрасна, і тіло стало іншим, легким, і сил ніби додалося.

Зміна станів, то деякої благодаті, то залишеності і бісівських нападів, не проходить безслідно. Завдяки ній душа Силуана перебувала в постійній внутрішній боротьбі, пильнуванні і старанному пошуку виходу.

Всім своїм життям преподобний Силуан проповідував, що Бог є безмежна любов, яка пізнається тільки Духом Святим. Слова святого прості, лагідні і ласкаві, але водночас захоплюють своєю переконливістю, відроджують душу, вивільняють її із полону лукавих духів, зціляють її:

«…Віруйте в Бога, віруйте, що є Святий Дух, Який свідчить про те у всіх церквах, і в моїй душі.
Дух Святий є любов, і любов ця розлита у всіх душах святих небожителів, і Той Самий Дух Святий на землі в душах, які люблять Бога.
У Дусі Святому всі небеса бачать землю, і чують наші молитви, і приносять їх Богу».

Головне свідчення життя святого полягало у твердженні, що неможливе пізнання Бога, Його таємниць для того, у кому немає любові до ворогів. Він вважав любов до ворогів головною умовою наближення до Бога, а самих ворогів вважав подарунком з неба, для того щоб ми могли завдяки ним внутрішньо змінитися і переродитися:

«Хто не любить ворогів, в тому немає благодаті Божої».
«Якщо любитимемо ворогів, то в душі не буде місця для гордості».

Всі слова старця мають виняткову силу і значення. Вони чарівно переконливі. Можливо, саме через їхню нескладність його душевні виливи порівнюють з віршами псалмів, де простими словами йдеться про велич Бога, Який смиренно перемає у людському серці. Тепло і сердечно розмірковує святий про Христове смирення як про невимовну радість:

«Смиренній душі Господь відкриває таємниці свої.
О, Христове смирення; воно дає душі невимовну радість у Бозі, і від любові Божої душа забуває і землю, і небо, і вся охоче прагне до Бога.

О, Христове смирення, яке воно солодке і приємне. Воно тільки в ангелах і святих душах знаходиться, а ми повинні вважати себе гірше за всіх, і тоді Господь дасть і нам пізнати Христове смирення Духом Святим.

Господь, і слава Його, і все небесне пізнається тільки Духом Святим».

Преподобний Силуан Афонський відійшов до Господа 24 вересня 1938 року. 26 листопада 1987 року він був прославлений в лику святих.

Потаємний духовний досвід старця, його переживання, які представлені у творах, показують глибоке пізнання найвищих духовних істин і свідчать про богоспілкування, котрого святий сподобився за життя. Це унікальний і безцінний приклад, нова висота для наслідування.

Тропарі, кондаки, молитви та величання