Преподобні Сергій і Герман, Валаамські чудотворці
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 28-й день / вересня на 11-й день / травня на 21-й день — Собор Карельських святих / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих і Собор Санкт-Петербурзьких святих (перехідні)
Історичні відомості про засновників Валаамського монастиря, преподобних Сергія і Германа, мізерні, їхнє житіє не збереглося. Згідно з переданням, вони були грецькими священноіноками, які в X столітті прийшли на землі Великого Новгорода разом з першими православними місіонерами. Про це свідчать і старовинні новгородські літописи, де, зокрема, йдеться про перенесення мощей святих Сергія і Германа до Новгорода під час шведської навали в 1163–1164 роках. Водночас інші відомості вказують на те, що преподобні жили в ХІІ або навіть в XIV столітті.
У XVI столітті багато історичних документів про обитель вже були втрачені, про що свідчить древній синодик Валаамського монастиря, який зберігався в Староладозькому Василівському монастирі після розорення обителі в 1611 році. Цей синодик є єдиним історичним документом, написаним на Валаамі, в якому відображено справжнє знання про першоначальників обителі. У синодику з-поміж ігуменів згадані преподобні Сергій і Герман.
Свідченням чернечого подвигу преподобних стали церковне передання і стародавні літописні пам’ятки. Зміст чернечого життя преподобних Сергія і Германа полягав у поширенні світла Христової віри серед язичницьких карельських племен, в утвердженні православ’я на півночі Русі, в розбудові чернечої обителі, яка стала оплотом православ’я.
Свідченням церковного шанування преподобних є їхнє включення до Собору Новгородських святих, згадка в службі «Всім Руським святим», складеній у XVIII столітті, а також прориси та іконописний оригінал XVIII століття. Текст оригіналу говорить: «Сергий подобием сед, брада Александра Свирскаго, ризы преподобническия, схима на плечах», «Герман сед, брада покороче Влаасиевы, ризы преподобническия, схима на плечах», «Сергий сед, брада аки у Александры Свирскаго, ризы преподобническия, на плечах схима. Герман сед, брада аки у Кирилла Белоезерскаго, риза преподобническая, на плечах схима».
На початку XVIII століття були відомі ікони преподобних Сергія і Германа. Згадка про їхнє втрачене житіє наявна в численних списках «Валаамської бесіди», пам’ятки церковної публіцистики XVI–XVII століть. Зачало «Бесіди», безсумнівно, є уривком із вересневих Міней, де розповідається про перенесення мощей преподобних Сергія і Германа, Карельських чудотворців, із Новгорода до монастиря Всемилостивого Спаса після того, як минула небезпека з боку шведів. Імовірно, це відбулося в 1182 році, що підтверджується новгородськими літописними джерелами.
Початковим місцем подвигів преподобних Сергія і Германа вважають острів Валаам. Так говорить передання, відоме за ігумена Єфрема в другій половині XVIII століття. Це підтверджує і шведський атлас, в якому на карті острова Валаама Святий острів іменується як «Vanho Valamo» — Старий Валаам, і на цьому острові вказаний хрест.
Надзвичайно широке поширення «Валаамської бесіди», відомої в безлічі списків XVI, XVII і XVIII століть, свідчить про високий духовний авторитет засновників Валаамського монастиря, бо саме їхніми духовними устами викладена позиція нестяжателів у відомій церковній полеміці XVI століття.
В 1611 році монастир був розорений шведами, і на острові жили шведські колоністи. 1685 року шведи захотіли відкопати мощі преподобних та поглумитися над ними, але Господь молитвами преподобних невдовзі послав на них великі недуги й розслаблення членів, тому вони злякалися, а над мощами преподобних влаштували каплицю.
1755 року ігумен Єфрем збудував новий дерев’яний соборний храм, в якому був приділ преподобних Сергія і Германа. Мандрівник Яків Якович Мордвинов, описуючи обитель на Валаамі, розповідав: «…внизу з південного боку — преподобних отців Сергія і Германа, Валаамських чудовторців, де й мощі прп. під спудом, а зверху зроблені раки, і на раки їхні покладені їхні живописні образи».
До 28 червня 1789 року скарбником Інокентієм з братією був збудований та освячений новий соборний храм преподобних Сергія і Германа, Валаамських чудотворців. 1817 року архімандритом Коневського монастиря Іларіоном була складена служба преподобним Сергію і Герману, Валаамським чудотворцям, і надрукована в Синодальній друкарні з доданням повчального слова на їхню пам’ять.
20 жовтня 1819 року Святішим Синодом було встановлено загальноцерковне шанування Валаамських угодників і визначено дні церковного святкування їхньої пам’яті: 28 червня (11 липня за н. ст.) і 11 вересня (24 вересня за н. ст.).
Мощі преподобних Сергія і Германа спочивають під спудом в Спасо-Преображенському Соборі Валаамського монастиря. Свідченням благодатної молитовної допомоги преподобних є численні чудеса, явлені по вірі тих, хто просить і молиться.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобным Сергию и Герману, Валаамским чудотворцам, глас 4
Ева́нгелия Христо́ва и́стиннии послу́шницы/ яви́стеся, преподо́бнии,/ мир и вся я́же в нем, я́ко не су́щая,/ преоби́девше любве́ ра́ди Христо́вы/ и в морски́й о́стров всели́стеся,/ и трудолю́бно в нем проти́ву ко́зней неви́димых враго́в подвиза́стеся,/ посто́м, бде́нием же и всено́щным стоя́нием/ пло́ти своя́ ду́ху му́дру повину́ли есте́./ Сего́ ра́ди от Вседержи́тельныя десни́цы досто́йныя венцы́ прия́ли есте́./ И ны́не Пресвяте́й Тро́ице предстоя́ще,/ моли́теся, всеблаже́ннии отцы́, Се́ргие и Ге́рмане,/ сохрани́тися в ми́ре оте́честву на́шему// и спасти́ся душа́м на́шим.
Ин тропарь преподобным Сергию и Герману, Валаамским чудотворцам, глас 1
От мирски́я молвы́ бе́гающе,/ безмо́лвия и благоче́стия рачи́тели,/ в ти́хое приста́нище Валаа́ма/ от восто́ка приидо́сте/ и в нем, ева́нгельски Христу́ доброде́тельми после́довавше,/ на верх соверше́нства востекли́ есте́./ И ны́не в торжестве́ преми́рнем богозре́нием наслажда́ющеся,/ всеблаже́ннии отцы́ Се́ргие и Ге́рмане,/ Человеколю́бца Бо́га моли́те,// е́же спасти́ всех нас, благоче́стно вас почита́ющих.
Тропaрь, глaсъ д7:
Е#ђліа хrт0ва и4стинніи посл{шницы kви1стесz прпdбніи, мjръ и3 вс‰, ±же въ нeмъ, ћкw не с{щаz преwби1дэвше любвE рaди хrт0вы, и3 въ морскjй џстровъ всели1стесz, и3 трудолю1бнw въ нeмъ проти1ву неви1димыхъ врагHвъ к0знемъ подвизaстесz, пост0мъ, бдёніемъ же и3 всен0щнымъ стоsніемъ плHти сво‰ д¦у мyдрэ повинyли є3стE. сегw2 рaди t вседержи1тельныz десни1цы достHйныz вэнцы2 пріsли є3стE, и3 нhнэ прес™ёй трbцэ предстоsще, моли1тесz всебlжeнніи nтцы2 сeргіе и3 гeрмане, сохрани1тисz въ ми1рэ странЁ нaшей, и3 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
И$нъ тропaрь, глaсъ №:
T мірскjz молвы2 бёгающе, безм0лвіz и3 бlгочeстіz рачи1тєли, въ ти1хое пристaнище валаaма, t вост0ка пріид0сте, и3 въ нeмъ є3ђльски хrтY добродётельми послёдующе, на вeрхъ совершeнства востекли2 є3стE: и3 нhнэ въ торжествЁ премjрномъ бGозрёніемъ наслаждaющесz, всебlжeнніи nтцы2 сeргіе и3 гeрмане, чlвэколю1бца бGа моли1те, є4же сп7сти2 всёхъ нaсъ, бlгочeстнw вaсъ почитaющихъ.
Ще в розробці