3 вересня 2026
четвер · 21 серпня ст. ст.
Ап. від 70-ти Фадея (близько 44). Мц. Васси та чад її, мчч. Феогнія, Агапія і Піста (305–311). Прп. Аврамія трудолюбного, Печерського, в Ближніх печерах (ХII–ХIII). Прп. Аврамія Смоленського (ХIII). Прп. Марфи Дивєєвської (1829). Сщмч. Олександра Єлоховського пресвітера (1918); сщмч. Павла Ягодинського пресвітера (1937); сщмч. Феодора Каллістова пресвітера (1937). Прмч. Рафаїла (Момчиловича) (1941) (Серб.). Прмч. Ігнатія (Даланова) ієромонаха (1942). Явлення Світлописаного образа Пресвятої Богородиці в Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі (1903).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Фадеюглас 2
Тропар, глас 2
Днесь Еде́с град весели́тся,/ прие́м тобо́ю Креще́ния ба́ню,/ и А́вгарь, страсте́й премене́н, твою́ па́мять сла́вит./ С ни́миже пое́м и мы:/ весе́лия духо́внаго испо́лни живо́т наш/ и стра́сти исцели́,// Фадде́е апо́столе, моли́твами твои́ми.
Інший тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Фадде́е,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Я́ко звезду́ пресве́тлую/ Це́рковь тя стяжа́,/ апо́столе Фадде́е,/ чудесы́ твои́ми всегда́ просвеща́ема,// спаси́ ве́рою чту́щия па́мять твою́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 5:22-24,35-6:1)
Воскресивши доньку Іаїра, Господь "суворо наказав" (Мк. 5:43) батькам її, щоб ніхто про це не знав. Цим нам вказано: не шукай слави і вуха твого не витончуй, щоб чути похвалу людську, хоч справи твої такого роду, що їх приховати не можна. Роби, що змушує тебе робити страх Божий і совість, а до балаканини людської будь таким, наче б зовсім її не було. І за душею дивись: як тільки вона хоч трохи схиляється на цей бік, повертай її до свого чину. Бажання, щоб люди дізналися, викликається бажанням похвали. Коли буде похвала, тоді мета є досягнутою; а це підриває енергію і присікає похвальну діяльність, а отже, і продовження похвали. Виходить, що той, хто бажає, щоб люди знали його добрі справи, — сам собі зрадник. Що люди хвалять добре, вони справу роблять — бо що добре, того як не хвалити? — але ти цього не май на думці й не очікуй і не шукай. Потуратимеш собі в цьому — зовсім зіпсуєшся. Одна поблажка потягне за собою іншу. Частішання справ однакових перетвориться на вдачу, і будеш хвалолюбець. А коли дійдеш до цього, тоді вже не всі справи твої будуть похвальні, і похвала скоротиться. Через нестачеу сторонньої похвали почнеться самовихваляння, яке Господь назвав сурмлінням перед собою. Це ще гірше. Душа стає тоді дріб'язковою, ганяється за однією мішурою, і істинного добра не чекай вже від неї.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter