Преподобна Марфа Дивєєвська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 21-й день / червня на 14-й день — Собор Дивєєвських святих / у неділю після 26 серпня — Собор Нижньогородських святих (перехідне)

Преподобна Марфа, у миру Марія Семенівна Мілюкова, народилася 10 лютого 1810 року в сім’ї селян села Погиблово Ардатовського повіту Нижньогородської губернії. Село розташоване недалеко від села Дивєєво і нині має назву Малинівка.

Сім’я Мілюкових вела праведне і богоугодне життя, була близька до старця Серафима Саровського. У Марії були старші сестра Прасковія і брат Іван. З благословення преподобного Серафима Прасковія першою вступила до Дивєєвської громади і стала вести високодуховне життя. Брат Іван часто ходив до батюшки Серафима на роботу, а після смерті дружини вступив у Саровську пустинь ченцем.

21 листопада 1823 року на свято Введення до храму Пресвятої Богородиці тринадцятирічна Марія вперше прийшла до батюшки Серафима разом з сестрою Прасковією. Старець, «провидячи її обраним сосудом благодаті Божої», не дозволив їй повернутися додому, наказавши залишатися в Дивєєвській громаді при Казанській церкві.

Отроковиця з ранніх років стала подвизатися, вирізняючись строгістю життя і суворістю подвигу, що перевершував подвиги сестер громади. Вона постійно звершувала молитву, відповідала з лагідністю і тільки на необхідні запитання. Була майже мовчальницею. Старець Серафим посвячував її в усі свої одкровення, майбутню славу обителі та інші духовні таємниці.

Невдовзі після цього відбулося нове явлення Пресвятої Богородиці преподобному Серафиму з велінням створити поруч з Казанською громадою нову громаду, дівочу. Вона і стала початком обителі, обіцяної Богородицею матінці Олександрі, її засновниці.

Через два тижні після явлення Божої Матері, а саме 9 грудня 1825 року, Марія разом з сестрою прийшли до преподобного Серафима. Старець повів їх у далеку пустинь, взявши з собою воскові свічки, єлей, сухарі. Прийшовши туди і ставши перед розп’яттям Спасителя, яке висіло на стіні, батюшка подав сестрам по одній запаленій свічці кожній, звелівши стати Марії з правого боку від розп’яття, а Прасковії звелівши стати з лівого. Сам став посередині. Так вони стояли довше години з палаючими свічками, а старець Серафим весь цей час молився. Помолившись, він приклався до розп’яття, сказавши зробити те саме і сестрам.

Це моління перед початком заснування нової громади преподобний звершив з сестрами, обраними Матір’ю Божою на особливе служіння Їй і обителі. Після цього ще чотири роки подвизалася Марія, допомагаючи створювати нову громаду. Вона заготовляла стовпи та ліс для млина. Цей млин благословила побудувати на місці заснування нової громади Цариця Небесна, тому й нова дівоча громада отримала назву Млинова. Преподобна також носила каміння для будівництва церкви Різдва Пресвятої Богородиці, молола борошно та несли інші послухи, завжди водночас зберігаючи сердечну молитву.

В останній рік життя Марії новій громаді було пожертвувано три десятини землі. Щойно зійшов сніг, вони були оборані по одній борозні тричі і почалося будівництво Святої канавки з внутрішнім валом. На час смерті Марії канавка вже була добре помітна.

Марія прожила в обителі всього шість років. Вона померла 21 серпня 1829 року в дев’ятнадцятирічному віці, незадовго до смерті прийнявши схимницький постриг.

Провіщаючи духом її смерть, батюшка Серафим шкодував і плакав за нею, кажучи сусідові по келії отцю Павлу, що вона сподобилася стояння біля Престолу Божого поблизу Цариці Небесної зі святими дівами і що він постриг її в схиму з ім’ям Марфа.

Отець Серафим викликав до себе церковницю сестру Ксенію Василівну Путкову, яка записувала різні імена для поминання, і сказав їй поминати Марію як схимонахиню Марфу. Марфа була похована в гробі, власноруч видовбаному преподобним, у схимі та мантії і камилавці, які він їй дав.

Марія Семенівна була високого зросту і привабливої зовнішності. У неї були довгасте, біле і свіже обличчя, блакитні очі, густі, світло-русяві брови і таке саме волосся.

Шанування схимонахині Марфи почалося ще за життя самого преподобного Серафима Саровського. Він сам шанував її та інших навчав. Відтоді преподобна Марфа, як і інші преподобні жінки Дивєєвські, є шанованою православними.

У 2004 році свята Марфа Дивєєвська була прославлена в лику преподобних.

Тропарі, кондаки, молитви та величання