7 серпня 2026
п’ятниця · 25 липня ст. ст.
Успіння прав. Анни, матері Пресвятої Богородиці. Свв. жон Олімпіади диякониси (409) та Євпраксії діви, Тавенської (413). Пам’ять V Вселенського Собору (553). Прп. Макарія Жовтоводського, Унженського (1444). Сщмч. Миколая Удінцева пресвітера (1918); сщмч. Олександра Сaхарова пресвітера (1927); св. Іраїди Тихової спов. (1967).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Праведній Анніглас 4
Тропар, глас 4
Жизнь ро́ждшую во чре́ве носи́ла еси́, Чи́стую Богома́терь,/ Богому́драя А́нно./ Те́мже к прия́тию Небе́сному, иде́же веселя́щихся жили́ще,/ в сла́ве ра́дующися, ны́не преста́вилася еси́,/ чту́щим тя любо́вию/ прегреше́ний прося́щи очище́ние,// присноблаже́нная.
Кондак, глас 2
Прароди́телей Христо́вых па́мять пра́зднуем,/ тех ве́рно прося́ще по́мощи/ изба́витися всем от вся́кия ско́рби, зову́щим:// Бог наш с на́ми, сих прославле́й, я́коже благоволи́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 22:23-33)
Про спосіб майбутнього життя Господь сказав, що там "ні одружуються, ні виходять заміж" (Мф.22:30), тобто не матимуть там місця наші земні життєві стосунки, отже, і всі порядки земного життя. Ні наук, ні мистецтв, ні урядів і нічого іншого не буде. Що ж буде? "Буде Бог все у всьому" (1Кор.15:28). А оскільки Бог - дух, єднається з духом, і духовно діє, то все життя буде там безперервним плином духовних рухів. Звідси випливає один висновок, що оскільки майбутнє життя - наша мета, а тутешнє - лише приготування до нього, то весь час життя витрачати на одне тільки те, що доречне лише в цьому житті, а в майбутньому непридатне, значить іти проти свого призначення і готувати собі в майбутньому гірку-прегірку долю. Не те щоб неодмінно вже було потрібно все кинути, але, працюючи скільки потрібно для цього життя, головну турботу треба звертати на приготування до майбутнього, намагаючись, наскільки це можливо, і чорноробство земне обертати на засіб для тієї ж мети.
Ще 1 думка
(Лк. 12:13-15,22-31)
"Хто поставив Мене судити чи ділити вас?" (Лк.12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: "не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися" (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: "залиште мертвим ховати своїх мерців" (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що "краще не одружуватися" (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.
Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.
Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: "шукайте насамперед Царства Божого" (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter