Свята Олімпіада Константинопольська диякониса

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 25-й день

Свята Олімпіада диякониса була дочкою сенатора Анісія Секунда й онукою з материного боку знаменитого єпарха Євлалія, який згаданий в оповіді про чудеса святителя Миколая. До шлюбу з Анісієм Секундом мати Олімпіади була одружена з вірменським царем Арсаком і овдовіла.

Коли свята Олімпіада була ще зовсім юною, батьки заручили її з благородним юнаком. Шлюб мав відбутися після досягнення святою Олімпіадою повноліття. Однак наречений невдовзі помер, а свята Олімпіада не побажала одружуватися і віддала перевагу дівственному життю.

Після смерті батьків вона залишилася спадкоємицею великих статків, які стала роздавати щедрою рукою всім нужденним: жебракам, сиротам, вдовам. Свята Олімпіада також передавала великі кошти до церков, монастирів, лікарень і притулків для убогих та мандрівників.

Святий патріарх Нектарій (381–397) призначив святу Олімпіаду дияконисою. Своє служіння блаженна проходила чесно і непорочно.

Багато допомагала свята Олімпіада святителям Амфілохію, єпископу Іконійському, Онисиму Понтійському, Григорію Богослову, Петру Севастійському, брату Василія Великого, і Єпіфанію Кіпрському, служачи всім з великою любов’ю. Майно своє вона вважала не власним, а Божим і роздавала його не лише добрим людям, а й своїм ворогам.

Святитель Іоанн Златоуст († 407; пам’ять 13 листопада) високо цінував святу Олімпіаду і виявляв до неї свою прихильність і духовну любов. Коли ні в чому не винного святителя несправедливо вигнали, свята Олімпіада разом з іншими дияконисами глибоко переживала це. Виходячи востаннє із церкви, святитель Іоанн Златоуст покликав святу Олімпіаду і дияконис Пентадію, Проклію та Сальвину й сказав їм, що порушена проти нього справа, імовірно, добігає кінця і навряд чи вони ще побачать його. Він просив їх не залишати церкву й коритися єпископові, який буде призначений замість нього, бо Церква не може бути без єпископа. Святі жінки, обливаючись сльозами, впали перед святителем.

Патріарх Александрійський Феофіл (385–412), який раніше неодноразово користувався щедрістю святої Олімпіади, повстав проти неї за відданість святителю Іоанну і за те, що вона прийняла й годувала ченців, які прийшли до Царгорода і яких патріарх Феофіл вигнав із єгипетської пустелі. Він зводив на неї несправедливі звинувачення і намагався зганьбити її святе життя.

Після вигнання святителя Іоанна Златоуста загорілася соборна церква Святої Софії, а слідом за нею вигоріла велика частина міста.

Усіх прихильників святителя Іоанна Златоуста стали підозрювати в підпалі й викликали на допит. Тоді ж постраждала і свята Олімпіада. Її викликали до суду, суворо допитували і, хоча не надали доказів, засудили її на сплату великої суми за підпал, у якому вона не була винна.

Після цього свята залишила Царгород і вирушила до Кизика, що на Мармуровому морі. Однак вороги не припинили свої переслідування: 405 року її засудили на ув’язнення в Нікомідії, де свята зазнала багато горя і поневірянь. Святитель Іоанн Златоуст зі свого вигнання писав їй, втішаючи в скорботі. У 409 році свята Олімпіада померла в ув’язненні.

Свята Олімпіада з’явилася уві сні Нікомідійському єпископу й звеліла покласти тіло її до дерев’яного ковчега і кинути його в море: «Куди винесуть хвилі ковчег, там нехай буде поховане тіло моє», — сказала свята. Єпископ виконав волю святої Олімпіади.

Ковчег прибило хвилями до місця, званого Врохті, поблизу Царгорода. Жителі, сповіщені про це від Бога, вийшли на берег, прийняли чесні мощі святої Олімпіади і поклали їх у церкві святого апостола Фоми. Згодом під час набігів варварів церкву було спалено, але мощі збереглися. За патріарха Сергія (610–638) їх було перенесено до Царгорода і покладено в дівочому монастирі, заснованому святою Олімпіадою. Від мощей її відбувалися чудеса і подавалися зцілення.

Тропарі, кондаки, молитви та величання