3 серпня 2026
понеділок · 21 липня ст. ст.
Прор. Єзекіїля (VI ст. до Р. Х.). Прпп. Симеона, Христа заради юродивого, та Іоанна, співпосника його (близько 590). Мч. Віктора Марсельського (близько 290). Прп. Онуфрія мовчазного, Печерського, в Ближніх печерах (ХII–ХIII). Сщмч. Петра Голубєва пресвітера (1938). Знайдення мощей св. Романа Медведя спов., пресвітера (1999).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Пророку Єзекіїлюглас 2
Тропар, глас 2
Проро́че Бо́жий Иезеки́иле,/ предзре́вый затворе́нная Ду́хом врата́/ и Плотоно́сца, во исхо́де сих, Еди́наго сказа́вый Бо́га,/ Того́ моли́, мо́лимся,/ да отве́рзет дверь ми́лости Своея́// и спасе́т ду́ши благоче́стно пою́щих па́мять твою́.
Кондак, глас 4
Бо́жий яви́лся еси́ проро́к, Иезеки́иле чу́дне,/ воплоще́ние Госпо́дне всем провозвести́л еси́,// Сего́ А́гнца и Зижди́теля, Сы́на Бо́жия, я́вльшася во ве́ки.
Преподобним Онуфрію мовчазному і Онисиму затворникуглас 3
Тропар, глас 3
Преблаже́ннии и Богоно́снии отцы́ на́ши Ону́фрие и Они́симе,/ я́ко стяжа́вшии дерзнове́ние ко Го́споду/ равноа́нгельным свои́м житие́м,/ его́же ра́ди обогати́ Христо́с нетле́нием и чудесы́ мо́щи ва́ша,/ мо́лим вас приле́жно:/ испроси́те душа́м на́шим очище́ние/ и ве́лию и бога́тую ми́лость.
Кондак, глас 4
Бога́тство благода́ти и сыноположе́ния/ стяжа́вше мно́гими по́двиги и доброде́тельми,/ и́хже ра́ди Христо́с всели́ ду́ши ва́ша в Небе́сная селе́ния Своя́,/ дарова́в благода́ть нетле́ния и чуде́с моще́м ва́шим,/ к ни́мже притека́юще, вопие́м:/ ра́дуйтеся, Ону́фрие и Они́симе, отцы́ на́ши,/ лико́в и́ночествующих похвало́ и удобре́ние.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 21:18-22)
Господь засудив смоковницю на безпліддя за те, що з вигляду вона так була вкрита листям, що належало бути на ній і плодам, яких на ділі не виявилося. У застосуванні до життя християнського, листя означає зовнішні справи благочестя і зовнішні подвиги, а плоди — внутрішні прихильності. За законом так: перші повинні виходити з останніх; але за поблажливістю до немочей — крайня міра: останні повинні розвиватися разом із першими. Коли перші в силі, а останніх немає і в зародку, то звідси виходить брехня життя, яка виражається так: видаватися, але не бути. Спочатку, можливо, і немає цього нещасного настрою в думці, а потім він з'являється непомітно і встановлює собою лад життя. Хто занадто наляже на зовнішність і захопиться нею, у того увага до серця закривається, почуття духовні глохнуть і заводиться холодність. На цьому ступені життя духовне завмирає; залишається "вигляд благочестя без сили його" (2 Тим. 3:5). Поведінка зовні справна, а всередині все навиворіт. Наслідком цього є безпліддя духовне: робляться справи, але вони всі мертві.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter