22 липня 2026
середа · 9 липня ст. ст.
Сщмч. Панкратія, єп. Тавроменійського (I). Сщмч. Кирила, єп. Гортинського (III–IV). Прмчч. Патермуфія, Копрія та мч. Олександра (361–363). Прпп. Патермуфія і Копрія (IV). Свт. Феодора, єп. Едеського (IХ). Прп. Гавриїла Афонського (1901), знайдення мощей (1994). Сщмч. Константина Лебедєва пресвітера (1918). Кіпрської у с. Стромині і Колоцької (1413) ікон Божої Матері. На цей день із 10 липня переноситься служба Покладення чесної ризи Господа нашого Iісуса Христа..
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Панкратіюглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ния обре́л еси́, Богодохнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Панкра́тие./ Моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Інший тропар, глас 8
Я́ко стрела́ огнезра́чная,/ от Верхо́внаго по́слан был еси́ Тавромени́йскому престо́лу/ уязвля́ти безбо́жных злоче́стие,/ ве́рных же сердца́ просвеща́ти,/ я́же боговеща́нными твои́ми словесы́ в ве́ре утверди́в/ и тече́ние соверши́в, пострада́л еси́ до кро́ве,/ священному́чениче Панкра́тие,// моли́ за вся, пою́щия па́мять твою́.
Кондак, глас 4
Све́тлая тавромени́ом, Панкра́тие, звезда́ показа́лся еси́/ и священнострада́лец яви́лся еси́ за Христа́,// Ему́же ны́не предстоя́, моли́ за чту́щия тя, блаже́нне.
Преподобному Гавриїлу Афонськомуглас 6
Тропар, глас 6
От су́етнаго и многомяте́жнаго ми́ра удали́вся, к немерца́ющему све́ту го́ры Афо́нския прите́кл еси́, чистото́ю и гове́нием, моли́твами и трудо́м просла́вил еси́ Бо́га, хра́мы правосла́вныя во сла́ву Трисвята́го и́мене Его́ воздви́гл еси́, преблаже́нне Гаврии́ле, мы́ же святы́х моще́й твои́х обре́тение пра́зднующе, с ве́рою и любо́вию взыва́ем: моли́ Христа́ Бо́га, да сотвори́т на́с победи́тели греха́ и хра́мы Ду́ха Свята́го.
Кондак, глас 1
Стяжа́л еси́ ду́х ми́рен в житии́ твое́м,/ пожи́л еси́ жела́нием Боже́ственным и любо́вию Го́спода твоего́,/ Гаврии́ле преблаже́нне,/ от Него́ же вене́ц прия́л еси́,/ и Христу́ со а́нгелы предстоя́,// моли́ спасти́ся на́м.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 16:20-24)
Коли святі апостоли сповідували Спасителя Сином Божим, Він сказав: "має... постраждати... і бути вбитим" (Мф. 16:21). Діло [спасіння] дозріло, залишалося тільки завершити його хресною смертю. Те ж буває і в ході морального поступу християнина. Поки він у боротьбі з пристрастями, ворог ще сподівається якось спокусити його, але коли пристрасті вляжуться, і у ворога бракує вже сили збуджувати їх, тоді він підіймає зовнішні спокуси, різного роду наклепи, до того ж найчутливіші. Він хоче заронити думку: "Ну, для чого трудився і боровся? Ніякої немає тобі від цього користі". Але коли він заготовляє таким чином війну ззовні, Господь трудівникові Своєму посилає дух терпіння і, перш ніж ворог встигне підняти будь-яку біду, заготовляє в серці його натхненну готовність [терпіння] до всілякого роду страждання й ворожості — і підступ ворога не вдається. Як Господь сказав про Себе: "мусить постраждати", так і вони відчувають деяку спрагу до прикрощів. І коли вони настають, то з радістю зустрічають їх, п'ють їх, як спраглий п'є прохолодну воду.
Ще 2 думки
Господь від тих, хто хоче піти за Ним, вимагає рішучої самовіддачі: "зречись себе" (Мф. 16:24). Можна це висловити і так: кинь свої інтереси і переслідуй лише інтереси Господа. Це здійсниш, коли будеш завжди творити угодне Йому. Як же це зробити? Дивись уважно за тим, що в тобі всередині і що біля тебе зовні, і, суворо визначивши, як угодно Господу, щоб ти вчинив у такому і в такому випадку, зовнішньому або внутрішньому, чини так, не шкодуючи себе і не домішуючи сюди своїх розрахунків, з цілковитою самовіддачею. Скажеш: визначити це складно. Ні, не складно. У нас є заповіді ясні й визначені; вони виражають усе, що угодно від нас Господу. Залишається тільки зробити застосування їх до даного випадку, а це не становить великих труднощів. Досить мати здоровий глузд. Не здогадаєшся — запитай у духовного отця свого або в іншого когось, чиє слово поважаєш, і зроби за вказівкою. Але всіляко краще вдосконалювати своє міркування за допомогою читання слова Божого й отецьких писань, щоб завжди мати із собою того, хто вирішує.
(Лк. 21:5-7,10-11,20-24)
Учні вказували Господу на красу будівлі та начиння храму, а Він сказав: "настануть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано" (Лк. 21:6). Це вирок усьому гарному світу цього. На вигляд здається міцним і віковічним: але день-другий, дивишся, наче нічого не було: і краса в'яне, і сили виснажуються, і слава тьмяніє, і розум відживає, і одяг зношується. Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинене, а перебуває в безперестанній дії, і все плине до свого кінця. "Минає образ світу цього" (1 Кор. 7:31). "Людина ходить подібно до примари... збирає і не знає, кому дістанеться те" (Пс. 38:7). А ми все метушимося, все клопочемося, і клопотам нашим кінця немає. Зустрічаємо навколо себе постійні уроки, а все [робимо] своє, немов сліпі й нічого не бачимо. Та й правду сказати, що сліпі або засліплені: і собі, і всьому, що оточує нас, і тому, чим ми володіємо, кінця не бачимо. І що ще? Облаштувавшись, як нам видається, добре, упевнені, що стоїмо твердо, як на скелі; тоді становище наше скоріше схоже на те, ніби ми стоїмо на трясовині: ось-ось провалимося. Але не відчуваємо цього і віддаємося безтурботній насолоді плинним, ніби постійним. Помолімося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як воно є.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter