Святитель Феодор, єпископ Едеський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 9-й день
Святитель Феодор, єпископ Едеський, народився в сирійському місті Едесі. Усе життя святого угодника було яскравим свідченням великих діл Бога, Який прославляє Своїх святих.
У двадцять років, втративши батьків і роздавши свій маєток жебракам, він вирушив до Єрусалима, де в Лаврі преподобного Савви Освященного прийняв постриг. Через дванадцять років старанного чернечого послуху і двадцять чотири роки повного затвору й великої стриманості Господь покликав мужнього подвижника до єпископства, щоб він світив світові. Після смерті єпископа Едеси не знайшлося гіднішого наступника, ніж Феодор, і за спільною згодою Антіохійського та Єрусалимського патріархів, а також духовенства й мирян цей чудовий чоловік був обраний на єпископа.
Нелегко було святому Феодору залишати свою безмовність, але він скорився волі Божій і вступив в управління Едеською Церквою. Це сталося під час царювання грецького імператора Михаїла і матері його Феодори (842–855). Під час звершення над преподобним Феодором єпископської хіротонії сталося велике чудо. Народ побачив білосніжного голуба, який ширяв під куполом храму, а потім опустився на главу поставленого.
Розпочавши управління паствою, святитель Феодор віддав служінню всі свої духовні дари. Він був зразком для вірних у слові, в житті, в любові, прикладом свого святого подвижницького життя наставляв вручену йому Богом паству на шлях спасіння. Багато сил поклав Феодор у боротьбі з єретиками, твердою рукою захищаючи Церкву від спокус і різнодумства. Утіхою та підтримкою святителю Феодору служило духовне спілкування з прозорливим старцем і стовпником преподобним Феодосієм, який подвизався недалеко від міста поблизу монастиря святого великомученика Георгія.
З благословення старця святитель Феодор здійснив подорож у Багдад до халіфа Мавія зі скаргою на несправедливі утиски православних. Прийшовши до Мавія, святитель знайшов його тяжко хворим. Прикликавши на допомогу Господа, святий єпископ кинув у посудину з водою трохи землі від Гробу Господнього й дав халіфу випити, і хворий зцілився. Вдячний Мавій, відчувши прихильність до святого, з задоволенням слухав його повчання і, зрештою, разом з трьома наближеними прийняв Святе Хрещення з ім’ям Іоанн.
Невдовзі за відкрите сповідання перед мусульманами своєї віри в Христа халіф Іоанн був убитий разом зі своїми наближеними. З’явившись уві сні одночасно святителю Феодору і стовпнику Феодосію, він повідав про те, що сподобився постраждати за Христа, причислений до лику мучеників і скоро зустрінеться з ними в Царстві Небесному. Це було вказівкою угоднику Божому, що смерть його наближається. Через три роки, усамітнившись знову в Лаврі святого Савви Освященного, він мирно відійшов до Господа (IX).
Святитель Феодор Едеський залишив християнам свої повчальні творіння. Житіє святителя Феодора Едеського було улюбленим читанням на Русі в ХVI–ХVII століттях і збереглося в багатьох рукописах.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святителю Феодору, епископу Едесскому, глас 4
Апо́столом подража́тель/ и боже́ственных уче́ний столп бысть,/ тем ко Христу́ притече́,/ моле́нием, блаже́нне, Моа́вия царя́ све́том Креще́ния просвеще́на показа́, Фео́доре,/ и испове́дания ра́ди кровь свою́ излия́л есть,/ исхода́тайствен тому́ яви́ся вене́ц от Христа́ Царя́,// Его́же моли́ спасти́ ду́ши на́ша.
Ин тропарь святителю Феодору, епископу Едесскому, глас 4
Нево́лею па́ству святи́тельскую прии́м,/ но во́лею подви́гнувся о Бо́жии Це́ркви,/ и пе́рстию Христо́ва гро́ба неве́рнаго Моа́вия царя́ уве́рив,/ и с теле́сною слепото́ю вку́пе и душе́вную ему́ исцели́в, благове́рна показа́,/ с ни́мже и еретики́ от Бо́жия Це́ркве, я́ко во́лки, отгна́в,/ честны́й святи́телю Фео́доре,// моли́ спасти́ся душа́м на́шим.
Ще в розробці