20 липня 2026

(Мф. 16:1-6)
Фарисеї та садукеї просили Господа показати їм знамення; а того й не бачили, що знамення в них було перед очима. Господь Сам був знаменням; Його вчення і діла ясно показували, хто Він; іншого свідчення не потрібно було. "Справи, які творю Я, вони свідчать про Мене" (Ін. 10:25), — говорив Він іудеям. "Лице неба, — викривав їх Господь, — розрізняти вмієте, а знамень часів не можете". Чому так сталося з ними? Тому, що вони жили зовнішнім життям, а всередину себе не входили. Без зібраності ж, без уваги і самозаглиблення справ Божих ні помітити, ні зрозуміти не можна. Те саме триває і досі. Християнство у всіх перед очима, як істинне знамення Боже, а ті, хто дивляться на нього, не бачать того, вагаються у вірі й відступають. Очі їхні втрачають здатність бачити на ньому відбиток божественності, і вони готові просити особливих знамень з неба, як і іудеї. Але знамення не дається і не дасться, тому що ті, хто шукають, шукають того, що тільки спокушають, а не для того, щоб іти шляхом Христовим. Ти тільки вступи на цей шлях — і з першого ж кроку побачиш, що він Божественний, веде до Бога і Бога до тебе наближає. Іудеям сказав Господь: "знамення не дасться... тільки знамення Іони пророка" (Мф. 12:39, 16:4, Лк. 11:29). І нинішніх невіруючих передбачив Господь і їм підготував відповідь: "з'явиться знамення Сина Людського на небі, і тоді заплачуть усі племена земні"... (Мф. 24:30).