Преподобний Герасим Болдинський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця травня на 1-й день / липня на 7-й день — знайдення мощей / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / у неділю перед 28 липня — Собор Смоленських святих (перехідне)
Преподобний Герасим Болдинський, у миру Григорій, народився 1490 року в Переяславлі-Залєському. У ранньому дитинстві він часто відвідував храм Божий. Дізнавшись про святе життя преподобного Даниїла Переяславського, тринадцятирічний Григорій зі сльозами просив старця прийняти його до себе в Горицький монастир.
Преподобний прийняв хлопчика як послушника і невдовзі постриг з імʼям Герасим. Новоначальний чернець ревно звершував подвиги посту й молитви, старанно допомагав старцю в побудові храмів та келій і служив бідній братії своїм ремеслом — він був шевцем. Незабаром про нього як про суворого подвижника стало відомо в Москві. Разом зі своїм учителем він був викликаний до столиці, де зустрівся з царем.
Земна слава обтяжувала подвижника, і після двадцятишестирічного перебування під керівництвом преподобного Даниїла святий Герасим, отримавши благословення старця на пустельне життя, оселився неподалік від міста Дорогобужа на Смоленщині, в дикому лісі, населеному зміями і звірами.
Святий багато разів зазнавав нападів розбійників, але лагідно і терпляче зносив усі образи й молився за кривдників. Для прожитку свого він повісив кузовок на дереві біля дороги: ті, хто проходив повз, клали туди шматки хліба, але й ці шматки іноді відбирали інші бідняки, за що преподобний тільки дякував Богові. Згодом зʼявився у нього сторож його шматочків — ворон: якщо недобра людина підходила до кузовка, ворон здіймав крик і, літаючи, бив крилами по обличчю небажаного відвідувача, а хижим звірам навіть викльовував очі й змушував їх тікати.
За особливим велінням святий перейшов на Болдину гору, де біля джерела стояв величезний дуб. Місцеві жителі побили його палицями і хотіли втопити, але, побоявшись відповідальності перед начальством, звели наклеп на нього наміснику Дорогобужа та підкупили його, щоб він прогнав старця.
Намісник хотів уже посадити Герасима до вʼязниці як бродягу. Преподобний Герасим терпляче переносив знущання, мовчав і молився. І в цей час до намісника прибув царський посланець із Москви. Побачивши святого Герасима, він вклонився і попросив у нього благословення, бо раніше бачив святого разом з преподобним Даниїлом у царя. Намісник злякався, негайно ж попросив вибачення у старця, обіцяв захищати його від нападів і навіть пожертвував йому на облаштування обителі. Відтоді святий Герасим став приймати до себе охочих до чернечого подвигу, і зібралися до нього братія.
Тоді, випросивши в Москві дозволу на влаштування обителі, він, як сам говорив у заповіті братії, «у пустині цій, званій Болдино, у ній же розбійники жили, у Дорогобузькому повіті, у літо від Різдва Христового 1528 року, Божим велінням і допомогою створив обитель цю, спільножительний монастир». А 1530 року він спорудив храм в імʼя Святої Трійці і побудував келії для братії, що зібралася.
Крім Болдинського монастиря, преподобний Герасим заснував ще в місті Вязьмі в 1553 році монастир на честь Іоанна Предтечі та поставив у ньому ігуменом одного із учнів своїх, Симеона.
Потім у брянському лісі на річці Жиздрі він заснував третю обитель на честь Введення до храму Пресвятої Богородиці. Ігуменом обителі був поставлений учень преподобного Герасима Петро Коростельов.
За девʼять років до кончини преподобний влаштував ще один монастир, четвертий, поблизу Дорогобужа, в ім’я Різдва Богородиці. У Болдиній обителі під кінець життя преподобного було до ста сорока братів.
Перед кончиною преподобний Герасим покликав до себе ігуменів та ченців заснованих ним монастирів, розповів їм про своє життя і дав останні настанови. Цю усну розповідь святого було включено до його житія, складеного на прохання соборних старців святителем Антонієм.
Святий Герасим помер 1 травня 1554 року у віці шістдесяти пʼяти років.