20 травня 2025

Іудеї розсердилися на Господа за викриття і "взяли каміння, щоб кинути на Нього" (Ін. 8:59). Але Господь "пройшов посеред них і пішов далі" (Ін. 8:59). Господу нічого не зробили, а себе погубили, бо наслідком їхнього невір'я був страшний вирок Господа: "ось, залишається дім ваш порожній" (Мф. 23:38; Лк. 13:35), і ще: "підемо звідси". І перейшов Господь в інше місце і обрав інші народи в оселю Собі, замість улюбленого Ізраїлю.

Ось і тепер, нікчемні люди в самозакоханості гордого розуму, що не вміщає істини Христової, беруть каміння опору Господу і кидають у Нього. Йому-то вони не шкодять, тому що Він все ж таки Господь, і істина Його — непорушна істина, а себе гублять. Господь повз них проходить, залишаючи таких людей їхньому власному пустому розуму, який і крутить їх, як вихор слабкі порошинки. Але коли цілий народ захоплюється мудруванням хибним, то весь народ віддається, подібно до іудеїв, своїй долі. Розумійте, народи, і підкоряйтеся Господу!

Серед Великого посту пропонується для поклоніння Чесний Хрест, щоб надихнути пісних трудівників до терпеливого несення піднятого ними ярма до кінця; а у вересні для чого це робиться? Так сталося? Але у промислительної Премудрості, яка все влаштовує, немає випадковостей. Ось це для чого: у вересні прибирають із поля, принаймні в нас. Отже, щоб одні з християн, відчуваючи достаток, не сказали: "душе! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися!" (Лк. 12:19), а інші від убогості не впали в дусі, постає перед очима всіх воздвизаємий Хрест. Він нагадує першим, що опора благополуччя — не майно, а християнське внутрішнє хрестоношення, коли зовнішнє, з благості Божої, складається. Других він спонукає у терпінні здобувати душі свої, надихаючи на це упевненістю, що з хреста йдуть просто до раю. Тому одні нехай терплять, сподіваючись, що йдуть прямим шляхом до Царства Небесного, а інші нехай куштують зовнішніх утіх зі страхом, щоб не закрити собі вхід на Небо.