13 жовтня 2024
неділя · 30 вересня ст. ст.
Собор Черкаських святих (перехідне святкування в неділю перед святом Покрову Божої Матері). Сщмч. Григорія єп., просвітителя Великої Вірменії (близько 335). Мцц. Рипсимії, Гаїанії та з ними 35-ти святих дів (поч. IV). Свт. Михаїла, першого митр. Київського (992). Прп. Григорія Пельшемського, Вологодського чудотворця (1442). Сщмч. Прокопія Попова пресвітера (1918); сщмчч. Петра Соловйова, В’ячеслава Занкова, Петра Пушкінського, Симеона Лілеєва, Олександра Орлова, Василія Гур’єва пресвітерів, Серафима Василенка диякона, прмц. Олександри (Черв’якової), мчч. Олексія Серебренникова і Матфея Соловйова, мц. Аполлінарії Тупициної (1937). Сщспов. Філософа Зябрєва (1937).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Рядове під зачало
Тропарі та кондаки
Святителю Михаїлу, митрополиту Київськомуглас 4
Тропар, глас 4
Днесь проро́чествие во апо́столех Первозва́ннаго испо́лнися:/ се бо на сих гора́х возсия́ благода́ть и ве́ра умно́жися./ И и́же неве́рием обветша́вшии/ Боже́ственною купе́лию отроди́шася/ и бы́ша лю́дие обновле́ния,/ ца́рское свяще́ние, язы́к свят, Христо́во ста́до,/ ему́же ты пе́рвый па́стырь яви́лся еси́,/ я́ко пе́рвее Креще́нием послужи́вый./ И ны́не, предстоя́ Влады́це Христу́ Бо́гу,/ моли́ всем сыно́м ру́сским спасти́ся:/ и́маши бо дерзнове́ние я́ко иера́рх Бо́жий и священнослужи́тель.
Кондак, глас 2
Моисе́й вторы́й Руси яви́лся еси́, о́тче,/ пренесы́й мы́сленный виногра́д от египе́тскаго идолослуже́ния/ в зе́млю проро́чествием предуви́дену./ Бу́дет, рече́, утвержде́ние ве́ры на земли́,/ и на ве́рсех гор Ки́евских превознесе́тся па́че Лива́на/ плод пита́ющ ми́ра всего́./ От него́же вкуси́вше,/ ублажа́ем тя, Михаи́ле, Бо́жий иера́рше.
Неділіглас 7
Тропар, глас 7
Разруши́л еси́ Кресто́м Твои́м сме́рть,/ отве́рзл еси́ разбо́йнику ра́й,/ мироно́сицам пла́ч преложи́л еси́,/ и апо́столом пропове́дати повеле́л еси́,/ я́ко воскре́сл еси́, Христе́ Бо́же,/ да́руяй ми́рови// ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 7
Не ктому́ держа́ва сме́ртная/ возмо́жет держа́ти челове́ки:/ Христо́с бо сни́де, сокруша́я и разоря́я си́лы ея́;/ связу́емь быва́ет а́д,/ проро́цы согла́сно ра́дуются,/ предста́, глаго́люще, Спа́с су́щим в ве́ре:// изыди́те, ве́рнии, в воскресе́ние.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 25:14-30)
Притча про таланти дає думку, що життя - час торгу. Треба, значить, поспішати скористатися цим часом, як на торгу всякий поспішає виторгувати, що може. Хоч тільки постоли хто привіз або лико, і той не сидить склавши руки, але примудряється зазвати покупців, щоб продати своє і купити потім собі потрібне. З тих, хто отримав від Господа життя, ніхто не може сказати, що в нього немає жодного таланту; усякий має що-небудь, та не одне ще: усякому, отже, є чим торгувати і робити прибуток. Не озирайся на всі боки і не рахуй, що здобули інші, а до себе придивися гарненько і точніше визнач, що в тобі є і що можеш придбати на те, що маєш, а потім дій за цим планом не лінуючись. На суді не питатимуть, чому не придбав ти десять талантів, коли мав тільки один, і навіть не спитають, чому ти на свій один талант придбав тільки один, а скажуть, що ти придбав талант, півталанту чи десяту його частину. І нагорода буде не тому, що ти отримав, а тому, що придбав. Нічим не можна буде виправдатися - ні знатністю, ні бідністю, ні неосвіченістю. Коли цього не дано і питання про те не буде. Але в тебе були руки й ноги, скажи ж, запитають, що ти придбав ними? Був язик, що ним придбав? Так-то на суді Божому зрівнюється нерівність земних станів.
Ще 1 думка
(Лк. 6:31-36)
Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати «люби», але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальними правилами: "люби... як самого себе" (Мф. 19:19); і "як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними" (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним.
Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: "люби ближнього... як самого себе", то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше "я", то не чекай добра.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter




_thumb.jpg)
_thumb.jpg)





_thumb.jpg)
