8 жовтня 2024

вівторок · 25 вересня ст. ст.

Сьогодні
Кончина прп. Сергія, ігумена Радонезького, всієї Русі чудотворця (1392)Прмч. Пафнутія єгиптянина і з ним 546-ти мучеників (III)Прп. Євфросинії Суздальської, в миру Феодулії (1250)Прп. Досифеї затворниці, Київської (1776)Прп. Євфросинії Александрійської (V)Знайдення мощей сщмчч. Олександра Смирнова і Феодора Ремізова пресвітерів (1985)

Cедмиця 16-та після П’ятидесятниці · Глас 6 · Посту немає

Прп. Євфросинії Александрійської (V). Прмч. Пафнутія єгиптянина і з ним 546-ти мучеників (III). Прп. Євфросинії Суздальської, в миру Феодулії (1250). Кончина прп. Сергія, ігумена Радонезького, всієї Русі чудотворця (1392). Перенесення мощей свт. Германа, архієп. Казанського (1595). Прп. Досифеї затворниці, Київської (1776). Св. Миколая Розова спов., пресвітера (1941). Знайдення мощей сщмчч. Олександра Смирнова і Феодора Ремізова пресвітерів (1985).

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

АпостолГал. 5:11-21 (зач. 212)
ЄвангелієМк. 7:5-16 (зач. 28)
ЄвангелієЛк. 5:12-16 (зач. 18)

Преподобному

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Преподобній Євфросиніїглас 8

Тропар, глас 8

В тебе́, ма́ти, изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу:/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́/ и, де́ющи, учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Евфроси́ние, дух твой.

Кондак, глас 2
Вы́шнюю жизнь возжеле́вши получи́ти,/ до́льнюю сла́дость тща́тельно оста́вила еси́/ и саму́ю себе́ смеси́ла еси́ посреде́ муже́й, красне́йшая,/ Христа́ бо ра́ди, Жениха́ твоего́,// о обру́чнице привре́менном небрегла́ еси́.

Преподобному Сергіюглас 4

Тропар, глас 4

И́же доброде́телей подви́жник,/ я́ко и́стинный во́ин Христа́ Бо́га,/ на стра́сти вельми́ подвиза́лся еси́ в жи́зни вре́менней,/ в пе́ниих, бде́ниих же и поще́ниих о́браз быв твои́м ученико́м;/ те́мже и всели́ся в тя Пресвяты́й Дух,/ Его́же де́йствием све́тло укра́шен еси́./ Но я́ко име́я дерзнове́ние ко Святе́й Тро́ице,/ помина́й ста́до, е́же собра́л еси́, му́дре,/ и не забу́ди, я́коже обеща́лся еси́,/ посеща́я чад твои́х,// Се́ргие преподо́бне, о́тче наш.

Кондак, глас 8

Христо́вою любо́вию уязви́вся, преподо́бне,/ и Тому́ невозвра́тным жела́нием после́довав,/ вся́кое наслажде́ние плотско́е возненави́дел еси́,/ и я́ко со́лнце Отече́ству твоему́ возсия́л еси́;/ тем и Христо́с да́ром чуде́с обогати́ тя./ Помина́й нас чту́щих пресве́тлую па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, Се́ргие Богому́дре.

Преподобній Досифеїглас 4

Тропар, глас 4

Я́же Ду́хом Святы́м изде́тска Христу́ обруче́на была́ еси́,/ и сокры́вши себе́ от ми́ра в подо́бии му́жестем,/ пеще́рное затворе́ние сла́достне восприя́ла еси́./ Моли́ся о на́с, Досифе́е сла́вная, Жениху́ твоему́,/ да изба́вит на́с от мра́ка грехо́внаго// и спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак, глас 8

А́ще у́бо и не наста́ вре́мя обре́тения честна́го те́ла твоего́,/ но ве́мы вои́стинну твое́ пребыва́ние ду́хом с на́ми./ На твои́ бо моли́твы наде́емся и вопие́м ти́ усе́рдно:// ра́дуйся, хода́таица на́ша пред Бо́гом и оби́тели Кита́евския украше́ние.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

Ще 4 думки

(Мк. 7:5-16)
"Ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину" (Мк. 7:15). Це місце і подібні до нього, наприклад: "Їжа не наближає нас до Бога" (1 Кор. 8:8) — виставляють зазвичай нелюбителі посту, вважаючи, що цим вони достатньо виправдовують своє непощення, за статутом і порядком Церкви. Наскільки задовільною є ця відмовка, кожному вірному Церкві відомо. Під час посту постановлено утримуватися від деяких страв не тому, що вони погані, а тому, що цією стриманістю зручніше досягається стоншення плоті, необхідне для внутрішнього зростання. Такий сенс закону посту настільки істотний, що тих, хто вважає будь-яку їжу поганою, зараховують до єретиків. Недоброзичливцям до посту не на цьому треба б наполягати, а на тому, що піст не є обов'язковим, хоч він точно є засобом для подолання гріховних позивів і прагнень плоті. Але це такий пункт, на якому їм встояти ніяк не можна. Якщо зростання внутрішнє обов'язкове, то обов'язковий і засіб до того, що вважається необхідним, і саме піст. Совість і говорить це кожному. Для заспокоєння її кажуть: я іншим способом відшкодую упущення посту; або: мені піст шкідливий; або: я попощуся, коли захочу, а не у встановлені пости. Але перша відмовка недоречна, тому що ще ніхто не примудрився, крім посту, злагодити зі своєю плоттю і як слід налагоджувати своє внутрішнє. Останнє також недоречно, тому що Церква — одне тіло, і виокремлюватися в ній від інших суперечить її устрою; віддалити себе від загальних чинів Церкви можна тільки виходом з неї, а поки хто є членом її, той не може так говорити і того вимагати. Друга відмовка має тінь права. І точно, в обмеженнях посту знімається зобов'язання його з тих, на яких пісне діє руйнівно, бо піст встановлений не тіло вбивати, а пристрасті умертвляти. Але якщо перерахувати таких сумлінно, то виявиться така їхня малість, що і брати їх до уваги нема чого. Залишається одна причина — небажання. Проти цього сперечатися нічого. І до раю не візьмуть проти волі; ось тільки коли засудять у пекло — хочеш не хочеш, а йди; схоплять і кинуть туди.

(Лк. 5:12-16)
Припав прокажений до Господа, молячись: "Господи! якщо хочеш, можеш мене очистити" (Лк. 5:12). Господь сказав: "хочу, очистись. І негайно проказа зійшла з нього" (Лк. 5:13). Так і всяка моральна проказа негайно відходить, щойно припаде хто до Господа з вірою, покаянням і сповіддю, — істинно відходить і втрачає силу всяку над ним. Чому ж проказа іноді знову повертається? Тому, чому повертаються і тілесні хвороби. Кажуть одужавшому: "того не їж, цього не пий, туди не ходи". Не послухає і роздразнить знову хворобу. Так і в духовному житті. Треба бути тверезим, пильнувати, молитися: хвороба гріховна і не повернеться. Не станеш уважним до себе, все без розбору дозволиш собі і бачити, і чути, і говорити, і діяти, — як тут не роздразнитись гріху і не взяти силу знову? Господь велів прокаженому все виконати за законом. Це ось що означає: після сповіді треба брати єпитимію і вірно її виконувати; в ній прихована велика запобіжна сила. Але чому інший каже: здолала мене гріховна звичка, не можу з собою впоратися. Тому, що або покаяння і сповідь були неповні, або після застережень неміцно тримається, або примха на себе напускає. Хоче без зусиль і самопримусу все зробити, і буває осміяним від ворога. Наважся стояти до смерті й ділом це покажи: побачиш, яка в цьому сила. Правда, що у всякій пристрасті, яка непереборно з'являється, ворог опановує душею, але це не виправдання; бо він негайно відбіжить, тільки-но зробиш, з Божою поміччю, поворот усередині.

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter