...

Преподобна Досифея затворниця, Київська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 25-й день / червня на 10-й день — Собор Рязанських святих

1721 року в сім’ї рязанських дворян Тяпкіних народилася дочка, яку охрестили Дар’єю. Коли дівчинці виповнилося два роки, вона разом з батьками побувала у Вознесенському монастирі в Москві, де несла чернечий подвиг її бабуся стариця Порфирія. Коли бабуся познайомилася зі своєю маленькою онукою, то прикипіла до неї всім серцем і всією душею та вмовила батьків залишити дівчинку в монастирі під її опікою.

З раннього дитинства дівчинка навчалася смирення і ладу. У дев’ятирічному віці батьки забрали її із обителі. Та виявилося, що за ці роки Дар’я стала справжньою черицею, вона ніяк не могла сприйняти домашньої розкоші, легковажності й суєти. Рідні її не розуміли і навіть насміхалися, але юна подвижниця уваги на це не звертала. Вона тільки молилася ночами Богові і чекала зручного часу, щоб назавжди покинути батьківську оселю.

…Ось ліс закінчився — далі широка дорога. Залишилося тільки вибрати місце для чернечого подвигу — Дар’я іде у Вознесенський монастир. Але, прийшовши туди, вона зрозуміла, що це не те місце, де їй можна подвизатися у пості й молитві: рідні шукатимуть в першу чергу тут. Недовго думаючи, Дар’я підстригла коротко волосся, купила на базарі чоловічу одежу і прийшла до Троїце-Сергієвої лавли, представившись селянином Досифеєм. Настоятель прийняв юнака в обитель послушником.

За Промислом Божим молодий селянин у Сергієвій лаврі пробув три роки. Покинути стіни обителі Досифея змусили невпинні пошуки батьками зниклої доньки.

Довго мандрувала Дар’я і нарешті досягла своєї мети, увійшовши у ворота Києво-Печерської Лаври. Сміливо звернувшись до настоятеля Лаври архімандрита Іларіона (Негребецького), вона під виглядом юнака просила прийняти її. Там вона наважилася стати послідовником преподобного Антонія Печерського.

Оселившись за Києвом, на Китай-горі, багато років прожила вона в печері, проводячи життя в суворому пості, мовчанні й безперервній молитві. Хліб і воду затворникові приносив старець Китаєвої пустині. Коли наставав Великий піст, Досифей закривався в печері наглухо і виходив тільки вночі, щоб набрати моху і корінців, якими харчувався тоді.

Але немає нічого таємного, що б не стало явним. Як не ховався названий юнак від людської слави, як не закривався у своїй печері — слава про подвижника розійшлася далеко за околицями Києва. Дуже багато народу стало стікатися на Китай-гору до старця, але Досифей ніколи не виходив із печери. Благословення і напоумлення люди могли отримати від нього через маленьке віконце біля входу.

І от, знову ж, за Промислом Божим, через двадцять років після того, як Досифей пішов у затвор, біля віконечка побачив він свою рідну сестру. Вона прийшла до старця і стала розповідати про сімейні нещастя, про зниклу сестру, про самотність і відчай. Подвижник, не показуючи обличчя, заспокоїв її і сказав, що вона, навпаки, повинна радіти за зниклу безвісти, бо та пішла заради Господа.

Через деякий час Досифей переселився до Лаври. Проживши чотири роки в Дальніх печерах, він був змушений повернутись до Китаєвої пустині через безперервний потік людей до нього, який не давав можливості усамітнення.

Передчуваючи свій відхід до Господа, старець вийшов із затвору, обійшов усі китаєвські келії, просячи прощення в ченців, і знову замкнувся у своїй печерці. На ранок 25 вересня (ст. ст.) 1776 року послушник не зміг достукатися до старця, зібрав братію. А коли відчинили двері, то зрозуміли, що душа його відлетіла до Господа. У руках подвижника був сувій з написом: «Тіло моє вже приготоване до переходу у життя вічне; молю вас, браття, не торкаючись поховайте його за загальним уставом».

І тільки після смерті Досифея, з веління Божого, його сестра вдруге приїхала до Києва. Довідавшись, що вже немає старця в живих, вона стала цікавитися його життям. Уважно роздивившись портрет, вона впізнала в затворнику Досифеї свою рідну сестру Дар’ю, яка багато років тому заблукала в лісі й зникла…

До сьогодні на могилу стариці на Китаєвій горі, що неподалік Києва, їдуть люди, сподіваючись на зцілення, напоумлення і молитовне заступництво благодатної подвижниці.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобной Досифее Киевской, глас 4

Я́же Ду́хом Святы́м изде́тска Христу́ обруче́на была́ еси́,/ и сокры́вши себе́ от ми́ра в подо́бии му́жестем,/ пеще́рное затворе́ние сла́достне восприя́ла еси́./ Моли́ся о на́с, Досифе́е сла́вная, Жениху́ твоему́,/ да изба́вит на́с от мра́ка грехо́внаго// и спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак преподобной Досифее Киевской, глас 8

А́ще у́бо и не наста́ вре́мя обре́тения честна́го те́ла твоего́,/ но ве́мы вои́стинну твое́ пребыва́ние ду́хом с на́ми./ На твои́ бо моли́твы наде́емся и вопие́м ти́ усе́рдно:// ра́дуйся, хода́таица на́ша пред Бо́гом и оби́тели Кита́евския украше́ние.

Молитва преподобной Досифее Киевской

О, прекра́сная неве́сто Христо́ва, чи́стая голуби́це, позлаще́нная Ду́хом Святы́м, де́вственная похвало́ и пеще́рная собесе́днице а́нгелов, под спу́дом ми́ра сего́ скры́вшаяся, но на све́щнице церко́внем высо́це сами́м Бо́гом поста́вленная, преподо́бная ма́ти Досифе́е! Что досто́йное в дар тебе́ принесе́м кро́ме смире́нных и гре́шных моле́ний на́ших, я́же прии́мши, очи́сти я святы́ми твои́ми моли́твами и принеси́ к Жениху́ твоему́, Христу́ Бо́гу на́шему. Ублажа́ем тя, оби́тели Кита́евския украше́ние, на́ша засту́пнице и храни́тельнице во тьме грехо́вней блужда́ющым, я́ко звезда́ путево́дная путь ко Христу́ указу́ющая. Ты я́ко хра́брый во́ин Христо́в в борьбу́ с ду́хом зло́бы вступи́ла еси́, не́мощь же́нскую презира́я, и му́жеством от Бо́га укрепля́ема, сохрани́ла еси́ цвет де́вства и чистоту́ целому́дрия твоего́, ме́жду мужа́ми житие́ провожда́я и Досифе́ем ра́ди сокры́тия от ми́ра наре́кшаяся. Моли́ Бо́га о нас, о преподо́бная ма́ти, да не я́ростию свое́ю обличи́т нас Госпо́дь, ниже́ гне́вом Свои́м нака́жет нас за премно́гия грехи́ на́ша, но ми́лостию свое́ю да огради́т нас и да да́рует нам вре́мя на покая́ние и исправле́ние.

О, преподо́бная Досифе́е! Всех собрав́шихся во хра́ме сем и с любо́вию чту́щих святу́ю па́мять твою́, твои́м заступле́нием осени́, и испроси́ у Царя́ сил, Ему́же со а́нгелы предстои́ши, коему́ждо благоприя́тная во вре́менней жи́зни сей, па́че же помози́ нам Небе́снаго Ца́рствия дости́гнути твои́ми те́плыми моли́твами и хода́тайством ко Го́споду на́шему Иису́су Христу́, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, со Отцем и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ћже д¦омъ с™hмъ и3здётска хrтY њбручeна былA є3си2, и3 сокрhвши себE t мjра въ под0біи мyжестэмъ, пещeрное затворeніе слaдостнэ воспріsла є3си2. моли1сz њ нaсъ, досіfeе слaвнаz, женихY твоемY, да и3збaвитъ нaсъ t мрaка грэх0внагw и3 сп7сeтъ дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Ѓще ќбw и3 не настA врeмz њбрётеніz честнaгw тёла твоегw2, но вёмы вои1стинну твоE пребывaніе дyхомъ съ нaми. на твои2 бо мlтвы надёемсz и3 вопіeмъ ти2 ўсeрднw: рaдуйсz, ходaтаица нaша пред8 бGомъ и3 nби1тели китaевскіz ўкрашeніе.

Ще в розробці