2 жовтня 2024
середа · 19 вересня ст. ст.
Мчч. Трофима, Савватія і Доримедонта (276). Мч. Зосими пустельника (IV). Блгв. вел. кн. Iгоря Київського і Чернігівського, чудотворця (1147). Блгвв. кнн. Феодора Смоленського (1299) і чад його Давида (1321) і Константина, Ярославських чудотворців. Сщмч. Константина Голубєва пресвітера і з ним 2-х мучеників (1918); сщмч. Миколая Іскровського пресвітера (1919). Прп. Олексія Зосимовського (1928). Сщмч. Нила Смирнова пресвітера, прмц. Марії Мамонтової-Шашиної (1938). Сщспов. Митрофана Воздвиженського пресвітера (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикамглас 8
Тропар, глас 8
В Тро́ице хвали́мый Бог тро́ицу му́ченик просла́ви,/ Трофи́ма и Савва́тия и Доримедо́нта:/ в Того́ бо ве́ровавше, врага́ низложи́ша.// Тех моли́твами, Христе́ Бо́же наш, поми́луй нас.
Кондак, глас 8
Я́ко страда́льцев основа́ние и благоче́стия утвержде́ние,/ Це́рковь чтит и сла́вит твое́ светоно́сное страда́ние,/ приснопева́емый блаже́нне страда́льче, доблему́дре сла́вне Трофи́ме,/ со страда́вшими с тобо́ю,// очище́ние пою́щим тя испроси́, я́ко непобеди́мь.
Благовірному князю Ігорюглас 4
Тропар, глас 4
Просвети́вся Боже́ственным креще́нием,/ Ду́ха Свята́го светлостьми́ озаря́ем,/ Ева́нгелие Христо́во в се́рдце твое́ восприя́л еси́/ де́лом сло́во Сы́на Бо́жия исполня́я, благове́рный кня́же И́горе,/ моли́ Всеблага́го Спаси́теля на́шего дарова́ти нам мир, и ми́лость,// и спасе́ние душ на́ших, чту́щих честну́ю па́мять твою́.
Кондак, глас 6
Измени́л еси́ земна́го княже́ния сла́ву/ во и́ночества о́браз смире́нный/ и страда́льчески земно́е житие́ сконча́в,/ ны́не на Небесе́х ра́дуешися,/ усе́рдне моля́ся// о чту́щих тя, И́горе, страда́льцев похвало́.
Інший кондак, глас 6
Кня́жескую диаде́му обагри́л еси́ кро́вию твое́ю,/ Богому́дре страстоте́рпче И́горе,/ за ски́птр крест в ру́ку прии́м, яви́лся еси́ победоно́сец/ и же́ртву непоро́чну Влады́це прине́сл еси́ себе́./ Я́ко бо а́гнец незло́бив от раб убие́н был еси́,/ и ны́не ра́дуяся предстои́ши Святе́й Тро́ице,// моли́ся спасти́ся душа́м на́шим.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 6:7-13)
Господь, посилаючи на проповідь святих апостолів, наказав їм нічого не мати при собі. Одне вбрання на плечах, сандалі на ногах, посох у руках - і все тут. І заклопотаності ні про що не мати, вступаючи в труд цей, немов вони були всебічно забезпечені. І справді, апостоли були цілком забезпечені, без жодного зовнішнього забезпечення. Як же це влаштовувалося? Досконалою відданістю апостолів волі Божій; тому то Господь так і влаштовував, щоб вони не мали ні в чому потреби. Зворушував серця тих, хто слухав проповідь, і ті живили й забезпечували проповідників. Але апостоли не мали цього на увазі і не очікували нічого, а все віддавали Господу. Тому терпляче терпіли і якщо щось зустрічалося неприємне. Одна в них була турбота проповідувати, і одна печаль - якщо не слухали проповіді. Звідси чистота, незалежність і багатоплідність проповідування. І нині б так треба, але неміч наша вимагає зовнішнього забезпечення, без якого ми й кроку не зробимо. Це, однак, не докір нинішнім нашим апостолам. Спочатку вони точно спираються на це забезпечення, але потім воно зникає з голови, і вони самою працею своєю зводяться в стан боговідданості, з якого моменту, треба думати, і починається справжня плідність проповіді. Боговідданість - вищий ступінь моральної досконалості, і не раптом до неї доходять, щойно пізнають ціну її. Вона сама приходить після праці над собою.
Ще 1 думка
(Лк. 4:1-15)
Диявол приступає зі спокусою до Боголюдини — хто ж із людей буває від того вільний? Той, хто ходить з волі лукавого. Він не зазнає нападів, а тільки спрямовується на все більше і більше зло. Якщо ж скоро хто починає оговтуватися і замислюється почати нове життя з волі Божої, негайно починає діяти вся сатанинська область: хто з чим поспішає, щоб розпорошити добрі думки й починання того, хто кається. Не встигнуть відхилити — намагаються завадити доброму покаянню і сповіді; тут не встигнуть — примудряються посіяти кукіль серед плодів покаяння і праці в очищенні серця; не встигають лихого навіяти — зазіхають добро покривити; внутрішньо відбиті — зовні нападають, і так до кінця життя. Навіть померти спокійно не дають; і після смерті ганяються за душею, поки не мине вона повітряні простори, де вони витають і тримають кубла. «Як же — адже це безвідрадно і страшно?» Для віруючого нічого тут немає страшного, тому що біси тільки метушаться біля богобоязливого, а сили ніякої не мають. Тверезий молитовник стріли з себе на них пускає, і вони далеко тримаються від нього, не сміючи підступити і боячись зазнаної поразки. Якщо ж досягають успіху в чомусь, то через нашу помилку. Ослабнемо увагою або дозволимо собі захопитися примарами їхніми — вони тут як тут, і почнуть тривожити сміливіше. Не схаменешся вчасно — закрутять, а схаменеться душа — знову відскочать і здалеку підглядають, чи не можна знову якось підійти. Отже, будь тверезим, пильнуй, молись — і вороги нічого тобі не зроблять.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter







