3 жовтня 2024

четвер · 20 вересня ст. ст.

Сьогодні
Мчч. і сповв. Михаїла, кн. Чернігівського, і боярина його Феодора, чудо­­творців (1245)Вмч. Євстафія Плакіди, жінки його Феопістії та чад їхніх Агапія і Феопіста (близько 118)Прп. і блгв. кн. Олега Брянського (близько 1285)Сщмчч. Феоктиста Лосинівського (Смельницького)Олександра Тетюєва пресвітерів (1937)Ікони Божої Матері «Помічниця в пологах»Собор Балтських святих

Cедмиця 15-та після П’ятидесятниці · Глас 5 · Посту немає

Вмч. Євстафія Плакіди, жінки його Феопістії та чад їхніх Агапія і Феопіста (близько 118). Мчч. і сповв. Михаїла, кн. Чернігівського, і боярина його Феодора, чудо­­творців (1245). Прп. і блгв. кн. Олега Брянського (близько 1285). Блгв. кн. Іоанна Путивльського (XIII). Сщмчч. Феоктиста Лосинівського (Смельницького) й Олександра Тетюєва пресвітерів (1937). Собор Балтських святих (перехідне святкування в 1-шу суботу після 17 вересня). Ікони Божої Матері «Помічниця в пологах».

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолГал. 3:23-4:5 (зач. 208)
ЄвангелієМк. 6:30-45 (зач. 25)
ЄвангелієЛк. 4:16-22 (зач. 13)
ЄвангелієЛк. 4:22-30 (зач. 14)

Великомученику під зачало

АпостолЕф. 6:10-17 (зач. 233)
ЄвангелієЛк. 21:12-19 (зач. 106)

Мученикам

АпостолЕф. 6:10-17 (зач. 233)
ЄвангелієІн. 15:17-16:2 (зач. 52)

Тропарі та кондаки

Великомученику Євстафію Плакідіглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 2

Стра́сти Христо́вы я́ве подража́в/ и Сего́ испи́в усе́рдно ча́шу,/ о́бщник, Евста́фие, и сла́вы снасле́дник был еси́,/ от Сама́го всех Бо́га// прие́мля с высоты́ боже́ственное оставле́ние.

Святим Михаїлу і Феодоруглас 8

Тропар, глас 8

Тро́ичнаго Божества́ осия́нием просвети́вся,/ страстоте́рпче вели́кий кня́же Михаи́ле,/ с прему́дрым боля́рином ти Фео́дором,/ самозва́нна к по́двигом устреми́стася,/ сквозе́ огнь не идо́ста,/ кусту́ же и и́долом не поклони́стася, но оплева́ста/ и нечести́ваго царя́ обличи́ста,/ Христа́ же Еди́наго от Тро́ицы Бо́га Су́ща испове́даста./ И того́ ра́ди крове́й свои́х струя́ми обагри́стася, сла́вная./ Те́мже и венца́ от Него́ побе́дная прия́ста,/ и нас свы́ше назира́ета,/ мо́лим вас, святы́я, моли́те Того́,/ я́ко да ва́шими моли́твами изба́вит нас от вся́ких обстоя́щих ны зол/ и пода́ст нам вся блага́я,// и́же Един Сый прославля́емый во святы́х Свои́х.

Кондак, глас 5

Со́лнца мы́сленнаго пра́веднаго — Христа́/ озари́вся сия́нием, пребога́те Михаи́ле,/ ви́димому со́лнцу не поклони́лся еси́/ и тва́ри па́че Творца́ не послужи́л еси́/ и нече́стие обузда́л еси́,/ я́рости царя́ не убоя́вся/ и кро́ве свое́й обагре́нием/ Христо́ви предста́л еси́, ра́дуяся./ И ны́не в пренесе́нии моще́й твои́х/ нас свы́ше назира́й и Христа́ Бо́га моли́,/ мо́лимся я́ко спасти́ся нам/ и Правосла́вию непоколеби́му пребы́ти,/ Оте́честву на́шему соблюсти́ся во всем/ моли́твами твои́ми, свя́те,// по вели́цей Его́ ми́лости.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 12:14-16,22-30)
У кожній людині, яка нерозкаяно живе в гріху, живе біс, як у домі, і всім у неї розпоряджається. Коли по благодаті Божій такий грішник приходить у розкаяння про гріхи свої, кається і перестає грішити — біс із нього виганяється. Спочатку він не турбує того, хто покаявся, тому що в ньому спочатку багато ревності, яка, як вогонь, палить бісів і, як стріла, відбиває їх. Але потім, коли ревність починає охолоджуватися, підступає і біс здалеку зі своїми пропозиціями, вкидає спогад про колишні задоволення і закликає до них.

Не остережися тільки покаянник — від співчуття скоро перейде до бажання; якщо і тут не схаменеться і не поверне себе в стан колишньої тверезості, то падіння недалеко. З бажання народжується схиляння на гріх і рішучість: внутрішній гріх готовий, для зовнішнього очікується тільки зручність. Тільки вона знайдеться — і гріх буде зроблений. Із цим водночас біс знову входить і починає гнати людину від гріха до гріха ще швидше, ніж раніше. Це зобразив Господь притчею про вторинне повернення біса в дім очищений, підметений.

Ще 3 думки

(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.

Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.

(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

(Лк. 4:22-30)

Назаретяни дивувалися слову Господа, а все ж не вірували: завадила заздрість, як відкрив Сам Господь. І всяка пристрасть чужа істині і добру, заздрість же більш за все, бо сутність її становлять неправда і злоба; ця пристрасть найнесправедливіша й найотруйніша і для носія її, і для того, на кого вона спрямована. У малих розмірах вона буває у всякого, щойно рівний і тим паче гірший бере гору.

Егоїзм роздратовується, і заздрість стає мучити серце. Це ще не так буває мучительно, коли і самому відкрита дорога; але коли вона загороджується, і загороджується тим, до кого вже почалася заздрість, тоді прагнення її нестримні: тут мир неможливий. Заздрість вимагає повалення з гори свого противника і не заспокоїться, доки як-небудь не досягне цього або не згубить самого заздрісника.

Доброзичливці, у яких прихильні почуття переважають над егоїстичними, не страждають від заздрощів. Це вказує шлях до погашення заздрості й всякому, хто мучимий нею. Треба поспішати збудити доброзичливість, особливо до того, котрому заздриш, і виявити це ділом — одразу заздрість і стихне. Декілька повторень в тому ж роді — і, з Божою допомогою, вона зовсім уляжеться. Але так залишити її — змучить, висушить і в гроб загонить, коли не подолаєш себе і не змусиш робити добро тому, кому заздриш.

(Лк. 4:16-22)

Господь не сповістити лише прийшов про літо сприятливе, а й приніс його. Де ж воно? У душах вірян. Земля ніколи не буде перетворена на рай, поки існуватиме чинний порядок речей; але вона є і буде поприщем приготування до райського життя. Початки його покладаються в душі; можливість цьому — у благодаті Божій; благодать же приніс Господь наш Іісус Христос — приніс, отже, для душ літо сприятливе. Хто слухає Господа і виконує все заповідане Ним, той одержує благодать і силою її насолоджується в собі літом сприятливим. Це вірно здійснюється у всіх тих, хто щиро вірує і діє по вірі.

Думками не наповниш душу цією приємністю; треба діяти — і приємність вселиться сама собою. Зовнішнього покою може не бути ніякого, а сам лише внутрішній, але він невід'ємний від Христа. Втім, завжди буває так, що, як тільки запанує внутрішній спокій, зовнішні тривоги не мають тяжкості і гіркоти. Отже, і з цього боку є літо сприятливе; тільки ззовні воно здається холодною зимою.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter