Преподобномучениця Марія Мамонтова-Шашина

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Преподобномучениця Марія народилася 1890 року в селі Дєдіново Зарайського повіту Рязанської губернії в сім’ї селянина Івана Шашина. Дівчинка закінчила сільську школу. Після смерті батька вона влаштувалася працювати за наймом, а 1914 року пішла трудитися послушницею до Количевського жіночого монастиря на честь Казанської ікони Божої Матері, який знаходився за вісімнадцять верст від міста Єгор’євська.

Безбожна влада в 1920 році закрила монастир. Разом з іншими сестрами Марія оселилася в рідному селі. Основним заняттям її було шити ковдри. Під час богослужіння вона співала на кліросі, а також на прохання вірян читала Псалтир за спочилими.

Влада в 1930 році мала намір закрити в селі храм, оскільки громада не могла виплатити великий податок. Монастирські сестри обійшли двори сусідніх сіл і зібрали необхідну суму, а також їздили до Москви клопотати про те, щоб церкву не закрили. Частина сестер були заарештовані того ж року.

1 червня 1931 року заарештували послушницю Марію. Її ув’язнили до Рязанської в’язниці, а 16 червня допитали. Слідчий розпитав її про життя в монастирі, чим вона займалася після закриття обителі, поцікавився, чи був багатий монастир і які в ньому були святині. “У справі показати нічого не можу, — відповала послушниця. — Монастир, у якому я жила, вважався багатим, оскільки мав землю і ліс. Із ікон чудотворних у нас була Казанська ікона Божої Матері”.

Слідчий так писав про провину послушниці Марії: “Черниці Добрякова Валерія і Шашина Марія, які проживають в селі Дєдіново і мають між собою організованість та дружбу, перебуваючи весь час на службі в церкві, через жінок, котрі збираються до них, збирали гроші з селян для служителів культу, на сплату податків, тим самим викликали різке невдоволення селян щодо чинних порядків. Ці ж черниці, коли громадські організації торік поставили на обговорення питання про закриття церкви, активно повели агітацію проти цього рішення, внаслідок чого селяни церкву закривати не погодилися”.

Трійка ОДПУ 28 червня 1931 року засудила послушницю Марію на три роки ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Етапом її відправили до Казахстану в місто Акмолинськ, де вона пробула до серпня 1934 року.

Після повернення на батьківщину послушниця Марія була обрана членом церковної ради. У 1936 році влада влаштувала в церкві склад. Як показав згодом секретар сільської ради, послушниця Марія серед колгоспників говорила: “Ось, відібрали у нас, православних, останню розраду, де ж ми повинні тепер молитися, хіба в радянської влади іншого приміщення не було під склад, окрім як церква?”

Інший свідок розповідав, що чув, як послушниця Марія лаяла сталінську конституцію, кажучи: “Ось конституція пише, що всім надано однакові права, а спробуй що-небудь скажи, тебе одразу заарештують, де ж тут свобода слова?” Він також сказав, що під час збирання сіна серед жінок вона говорила: “Як вам не соромно, що ви відмовляєтеся геть від Церкви? До храму перестали ходити навіть у престольні свята, за це вам прийде Боже покарання”.

Під час масових гонінь на Православну Церкву, 24 вересня 1937 року, преподобномученицю Марію заарештували й помістили до Рязанської в’язниці. 25 вересня відбувся допит, на якому вона відкинула всі звинувачення.

13 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила послушницю Марію на вісім років ув’язнення до виправно-трудового табору. Етапом її відправили спочатку до Бутирської в’язниці в Москві, а потім у Байкало-Амурський табір НКВС.

Послушниця Марія (Мамонтова-Шашина) померла в таборі 2 жовтня 1938 року і була похована в безвісній могилі.