6 вересня 2024

п’ятниця · 24 серпня ст. ст.

Сьогодні
Перенесення мощей свт. Петра, митр. Київського (Московського) і всієї Русі, чудотворцяПрп. Аристоклія, старця МосковськогоМц. Сіри, діви Персидської (558Прп. Георгія Лімніота (близько 716)Рівноап. Косми Етолійського (1779)Сщмч. Максима Горлицького (1914)Прмч. Серафима (Шахмутя) (1946)Петрівської ікони Божої Матері (близько 1306)

Cедмиця 11-та після П’ятидесятниці · Глас 1 · Пісний день

Сщмч. Євтихія, учня ап. Іоанна Богослова (I). Мч. Татіона (305). Мц. Сіри, діви Персидської (558). Прп. Георгія Лімніота (близько 716). Перенесення мощей свт. Петра, митр. Київського (Московського) і всієї Русі, чудотворця (1479). Прп. Арсенія Комельського (1550). Рівноап. Косми Етолійського (1779). Сщмч. Максима Горлицького (1914). Прп. Аристоклія, старця Московського (1918). Прмч. Серафима (Шахмутя) (1946). Петрівської ікони Божої Матері (близько 1306).

Читання Святого Письма

На літургії

ЄвангелієМф. 24:27-33,42-51 (зач. 100)

Святителю

АпостолЄвр. 7:26-8:2 (зач. 318)
ЄвангелієІн. 10:9-16 (зач. 36)

Тропарі та кондаки

Священномученику Євтихіюглас 4

Тропар, глас 4

И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ния обре́л еси́, Богодохнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Евти́хие,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 3

Апо́столов сопресто́льник/ и святи́телей красота́ бы́в, Евти́хие,/ му́ченически просла́вился еси́,/ просия́л еси́, я́ко со́лнце, все́х просвеща́я,/ и разори́л еси́ безбо́жия но́щь глубо́кую,/ сего́ ра́ди тя́ почита́ем,// я́ко Боже́ственнаго вои́стинну священнотаи́нника Христо́ва.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 10:9-16)

"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).

І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).

Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.

Ще 1 думка

(Мф. 24:27-33,42-51)
«Отож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде» (Мф. 24:42). Якби це пам'яталося, не було б і грішників, а тим часом не пам'ятається, хоч і кожен знає, що це безсумнівно так. Навіть подвижники, найсуворіші, і ті не сильні були вільно тримати пам'ять про це, а примудрялися прикріплювати її до свідомості так, щоб вона не відходила. Хтось труну тримав у келії, хтось просив співтоваришів своїх за подвигом запитувати про труну й могилу, хтось тримав картинки смерті й суду, хтось ще якось. Не торкається душі смерть — вона й не пам'ятає її. Але в будь-якому разі не може ж не торкатися душі те, що негайно слідує за смертю; вже про це то вона не може не мати турботи, бо тут вирішення її долі на віки вічні. Чому ж цього-то вона не пам'ятає? Сама себе обманює, що не скоро і що, може, якось справа пройде не погано для нас. Гірка! То вже безсумнівно, що душа, яка тримає такі думки, та недбала і потурає собі. То як же думати, щоб справа суду пройшла для неї сприятливо? Ні, треба так себе тримати, як тримає учень, на якого чекає іспит: що не робить він, а іспит не йде з голови. Така згадка не дозволяє йому і хвилини даремно витрачати, а весь час вживає він на приготування до іспиту. Коли б і нам так налаштуватися!

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter