20 липня 2024
субота · 7 липня ст. ст.
Прп. Фоми, що в Малеї (Х). Прп. Акакія, про якого розповідається у Ліствиці (VI). Мчч. Перегрина, Лукіана, Помпея, Ісихія, Папія, Саторнина і Германа (II). Прмчч. Єпіктета пресвітера та Астіона ченця (290). Мч. Євангела (III–IV). Мц. Киріакії (IV). Прп. Євдокії, в інокинях Євфросинії, кнг. Московської (1407). Сщмч. Павла Чернишова пресвітера (1918). Знайдення мощей прп. Герасима Болдинського (2001). Влахернської ікони Божої Матері (принесена у Москву в 1654 р.). Оновлення ікони «Спас Нерукотворний» у Борисо-Глібському монастирі Ізюмської єпархії (1997).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобним Акакію і Фоміглас 1
Тропар, глас 1
Свети́ла богосия́нная ми́ру/ и и́ноков одушевле́нныя зари́,/ Фома́ чудесы́, Ака́кий же послуша́нием,/ возсия́сте све́тло;/ сих, я́ко иму́щих дерзнове́ние к Бо́гу,/ моли́твами во бра́нех посо́бствовати мо́лим,/ да про́сят от Христа́ Бо́га дарова́ти проще́ние согреше́ний// чту́щим их святу́ю па́мять.
Інший тропар, глас 4
Бо́же оте́ц на́ших,/ творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости,/ не отста́ви ми́лость Твою́ от нас,/ но моли́твами их// в ми́ре упра́ви живо́т наш.
Кондак, глас 4
Ве́лию побе́ду му́жески показа́л еси́,/ отону́дуже Боже́ственною любо́вию разгоре́вся,/ царя́ тле́ннаго и вся кра́сная преоби́дел еси́,/ на горе́ Мале́стей вселе́ние соверши́в,/ от нея́же в Небе́сная/ возше́л еси́ к Царю́ царе́й, Фомо́,// моли́ непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 8:14-23)
Одному з тих, хто хотів іти слідом за Господом, Він сказав: "Син Людський не має, де прихилити голову" (Мф. 8:20), а іншому, який хотів спершу поховати батька, сказав: залиш мертвого; його поховають інші, а ти йди за Мною. Це означає, що хто хоче йти за Господом, тому не слід очікувати від цього слідування на землі жодної розради, а одних лише поневірянь, нужд і скорбот, і що життєві клопоти, навіть найзаконніші, не сумісні з цим слідуванням. Треба відмовитися від усього рішуче, щоб ніщо вже не прив'язувало до землі; потім приректи себе на всебічні страждання або хрест і, спорядившись таким чином, йти за Господом. Така пряма воля Господня!
Але кому ця заповідь — апостолам тільки чи всім християнам? Розсуди кожен сам. Відкинути себе і взяти хрест — чи всім сказано? Потім, полюбити Господа більше за батька і матір, братів і сестер, дружину і дітей — чи всім сказано? Висновок зрозумілий. Як же бути? Одного разу й апостоли пропонували таке запитання Господу, і Він відповів їм: "Неможливе для людей можливе для Бога" (Лк. 18:27)
Святий Іоанн свідчив про Христа Іісуса, що Він є воістину "Агнець Божий, що бере на себе гріх світу" (Ін. 1:29), — є обітований Визволитель, всіма очікуваний. Чули це ті, хто був при ньому, і повірили. Від них пройшло це свідчення в народ, і всі стали думати, що засвідчений Іоанном не проста людина. Спаситель вказав на це, коли в останні дні в храмі запропонував очільникам церковним запитання, "звідки хрещення Іоаннове, з неба чи від людини?" (Мк. 11:29-30). Ті ухилилися від відповіді, тому що вони не могли не бачити, що Іоанн не сам від себе прийшов, водою хрестячи. Але скажи вони це — негайно повинні були визнати і свідчення його, що перед ними Обіцяний, і внаслідок того підкоритися Його вченню. А цього вони не хотіли не з якихось ґрунтовних причин, а лише через упередження. Але їхня впертість анітрохи не применшує сили свідчення св. Іоанна. Воно й досі настільки ж доказове, як було, коли вийшло з вуст його. І ми Іоанна чуємо, який вказує нам істинного Спасителя, і тим оживляємо віру свою, як віру, що має за собою відчутні докази.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter








