29 грудня 2022
четвер · 16 грудня ст. ст.
Прор. від 12-ти Агея (500 р. до Р. Х.). Мч. Марина (III). Блж. цариці Феофанії (893–894). Прп. Софії Суздальської (1542). Блж. Іоанна Босого (1849). Сщмч. Володимира Алєксєєва пресвітера (1918); сщмчч. Аркадія (Остальського), єп. Бежецького, Ілії Чередєєва, Павла Фаворитова, Феодосія Болдирева, Володимира Дамаскіна, Олександра Колоколова, Петра Зинов’єва пресвітерів, прмч. Макарія (Смирнова) ієромонаха (1937).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Пророку Агеюглас 2
Тропар, глас 2
Проро́ка Твоего́ Агге́я па́мять, Го́споди, пра́зднующе,/ тем Тя мо́лим:// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 4
Просвети́вшееся ду́хом чи́стое твое́ се́рдце,/ проро́чества бысть светле́йшаго прия́телище:/ зри́ши бо, я́ко настоя́щая, дале́че су́щая;/ сего́ ра́ди тя почита́ем,// проро́че блаже́нне Агге́е сла́вне.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 9:10-16)
Історія тече і, здається, невблаганно визначає окремі події. Скільки було підготовок до прийняття Спасителя!.. Нарешті, прийшов найближчий Його дороговказ, Іоанн, але що вийшло? З Іоанном "вчинили... як хотіли"; і Син Людський принижений і постраждав (Мк. 9:12-13). Перебігу подій не можна було переломити: він узяв своє. Так і завжди поточна історія все захоплює слідом за собою. Питається тепер: де ж свобода? І що вона таке за такого порядку подій? Не більше, як привид. Так зазвичай міркують фаталісти. Але ця всевизначальна необхідність перебігу подій тільки гадана; на ділі всі події людські, і загальні, і окремі, — плід вільних починань людини. Загальне тече саме так тому, що всі або більшість того хочуть; і окреме узгоджується із загальним, тому що той і інший зокрема того хочуть. Доказ тому очевидний: серед доброго загального буває окреме погане; і серед поганого загального буває окреме добре. І ще: серед міцно сформованого загального зароджується окреме, яке, розростаючись і зміцнюючись дедалі більше, пересилює колишнє загальне і займає його місце. Але це окреме завжди справа свободи. Що спільного у християнства з характером часу, в який воно зачалося? Воно засіяне кількома особами, які не були породженням необхідної течії історії; воно привертало охочих, міцно розширювалося і стало спільною справою тогочасного людства, а все-таки воно було справою свободи. Те саме і в поганому напрямку: як розбестився Захід? Сам себе розбестив: почали замість Євангелія вчитися в язичників і переймати в них звичаї — і розбестилися.* Те саме буде і в нас: почали ми вчитися у відпалого від Христа Господа Заходу, і перенесли в себе дух його, скінчиться тим, що, подібно до нього, відступимося від істинного християнства. Але в усьому цьому нічого немає такого, що б визначало майбутнє попри наш особистий вибір: захочемо — і проженемо західну темряву; не захочемо — і зануримося, звісно, в неї.
*Святитель Феофан тут має на увазі матеріалістичний і атеїстичний погляд на світ і людину, який тоді саме поширився у європейській філософії.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter










