Священномученик Петро Зинов’єв, пресвітер
Місяця грудня на 16-й день
Священномученик Петро народився 20 червня 1894 року в селі Березники Воскресенського повіту Саратовської губернії в сім’ї священника Константина Зинов’єва. У 1914 році Петро Константинович закінчив Духовну семінарію, якийсь час служив псаломщиком, а потім був висвячений в сан священника до храму міста Петровська Саратовської губернії. Був одружений, мав трьох дітей. У ті роки він мав невелике господарство — корову та двадцять дві десятини землі.
Як не важко було жити під час гонінь, що почалися після 1917 року, але священник не залишав служби Богу заради земних благ. Так тривало до 1935 року, коли ОДПУ зажадало від священника виїхати із Саратовської області. А куди їхати? Як і багато священників Нижнього Поволжя, де служив у двадцятих роках архієпископ Фадей, він поїхав до цього праведника.
У Тверській єпархії о. Петро одразу отримав місце священника у Воздвиженському храмі міста Бежецька, де прослужив до свого арешту в 1937 році. Хвиля гонінь, арештів та розстрілів призвела до того, що в єпархії майже не залишилося священників. Отця Петра було заарештовано одним із останніх.
Вирішивши заарештувати священника, НКВС викликав «чергового свідка», який вісім років був регентом в одному із бежецьких храмів і тепер свідчив проти церковно-священнослужителів.
19 грудня знову було допитано колишнього регента та інших «чергових свідків».
Вночі арешту, 19 грудня, слідчий НКВС допитав священника. 21 грудня він склав обвинувальний висновок, до якого приписав показання лжесвідків. За декілька днів, 27 грудня, Трійка НКВС засудила отця Петра на розстріл. Священник Петро Зинов’єв був розстріляний через десять днів після арешту, 29 грудня 1937 року.
2000 року священномученик Петро був прославлений в лику святих.