23 жовтня 2022

неділя · 10 жовтня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Амвросія Оптинського
Прп. Амвросія Оптинського
Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору
Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору
Мчч. Євлампія та Євлампії
Мчч. Євлампія та Євлампії
Собор Волинських святих
Собор Волинських святих
Свт. Інокентія, єп. Пензенського
Свт. Інокентія, єп. Пензенського
Знайдення мощей свт. Філарета, митр. Київського
Знайдення мощей свт. Філарета, митр. Київського

Неділя 19-та після П’ятидесятниці · Глас 2 · Посту немає

Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787) (перехідне святкування в неділю, найближчу до 11 жовтня). Мчч. Євлампія та Євлампії (303–311). Мч. Феотекна (III–IV). Прп. Вассіана (V). Прп. Феофіла спов. (VIII). Свт. Амфілохія, єп. Володимир-Волинського (1122). 26-ти прмчч. Зографських (1280). Блж. Андрія, Христа заради юродивого, Тотемського (1673). Свт. Інокентія, єп. Пензенського (1819). Прп. Амвросія Оптинського (1891). Знайдення мощей свт. Філарета, митр. Київського (1994). Собор Волинських святих.

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 20:11-18 (зач. 64)
Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

Апостол2Кор. 11:31-12:9 (зач. 194)
ЄвангелієЛк. 7:11-16 (зач. 30 про воскрешення сина наїнської вдови)

Свв. отцям

АпостолЄвр. 13:7-16 (зач. 334)
ЄвангелієІн. 17:1-13 (зач. 56)

Преподобному

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 2

Тропар, глас 2

Егда́ снизше́л еси́ к сме́рти, Животе́ Безсме́ртный,/ тогда́ а́д умертви́л еси́ блиста́нием Божества́:/ егда́ же и уме́ршия от преиспо́дних воскреси́л еси́,/ вся́ си́лы небе́сныя взыва́ху:// Жизнода́вче, Христе́ Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

Кондак, глас 2

Воскре́сл еси́ от гро́ба, Всеси́льне Спа́се,/ и а́д ви́дев чу́до, ужасе́ся,/ и ме́ртвии воста́ша;/ тва́рь же ви́дящи сра́дуется Тебе́,/ и Ада́м свесели́тся,// и ми́р, Спа́се мо́й, воспева́ет Тя́ при́сно.

Святим отцям VII Вселенського Соборуглас 8

Тропар, глас 8

Препросла́влен еси́, Христе́ Бо́же наш,/ свети́ла на земли́ отцы́ на́ши основа́вый,/ и те́ми ко и́стинней ве́ре вся ны наста́вивый,// Многоблагоутро́бне, сла́ва Тебе́.

Інший тропар, глас 2

Пречи́стому о́бразу Твоему́ покланя́емся, Благи́й,/ прося́ще проще́ния прегреше́ний на́ших, Христе́ Бо́же:/ во́лею бо благоволи́л еси́ пло́тию взы́ти на Крест,/ да изба́виши я́же созда́л еси́ от рабо́ты вра́жия./ Тем благода́рственно вопие́м Ти:/ ра́дости испо́лнил еси́ вся, Спа́се наш,// прише́дый спасти́ мир.

Кондак, глас 6

И́же из Отца́ возсия́в Сын неизрече́нно,/ из Жены́ роди́ся сугу́б естество́м,/ Его́же ви́дяще, не отмета́емся зра́ка изображе́ния,/ но сие́ благоче́стно начерта́юще, почита́ем ве́рно./ И сего́ ра́ди и́стинную ве́ру Це́рковь держа́щи,// лобыза́ет ико́ну вочелове́чения Христо́ва.

Мученикам Євлампію і Євлампіїглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 3

До́блия му́ченики и бра́тию по пло́ти,/ му́драго Евла́мпия и Евлампи́ю, почти́м:/ ти́и бо пребеззако́нных козноде́йства посрами́ша си́лою Распе́ншагося:// сего́ ра́ди яви́шася му́чеников сла́ва, ку́пно и похвала́.

Святителю Амфілохію Володимир-Волинськомуглас 4

Тропар, глас 4

От мирска́го мяте́жа изше́д,/ в пеще́рах Ки́евских Феодо́сия блаже́ннаго Богому́дренно всели́лся еси́,/ святи́телю Христо́в, о́тче Амфило́хие,/ и отсю́ду во епи́скопа Богоспаса́емей па́стве Влади́миро-Волы́нстей поста́вленный,/ в труде́х, бде́ниих и поще́ниих свя́то подвиза́лся еси́./ И та́ко дости́г доброде́телей соверше́нства,/ па́ки в пеще́ры святы́я возврати́лся еси́,/ иде́же и дух свой благоче́стно преда́л еси́ Го́сподеви, всече́стне,/ к ли́ку преподо́бных Пече́рских причте́н,/ с ни́ми же моли́ся Христу́, всече́стне,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 8

Звезду́ Волы́нскую, из пеще́рнаго мра́ка от Ки́ева возсия́вшую,/ и от Волы́ни второ́е пеще́ры заве́тныя житие́м свои́м/ и блаже́нною кончи́ною, и прославле́нием свои́м озари́вшаго,/ всеблаже́ннаго Амфило́хия, архипа́стыря Влади́миро-Волы́нскаго почти́м,/ прося́ще его́, да в ли́ке преподо́бных Пече́рских водворя́яся,// мо́лится ку́пно с ни́ми о душа́х на́ших.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 17:1-13)

Арій став відкидати Божество Сина Божого і Його єдиносущність з Богом Отцем. На нього піднялася вся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними вустами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.

Інший подумав би, що це випадкове якесь натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на бік аріан схилилася влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли винищити її, і вона негайно виявилася всюди всіма, як тільки припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона становить серце Церкви і сутність її сповідання.

Слава Господу, що зберігає в нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її — і християнству кінець.

Ще 3 думки

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter