24 жовтня 2022
понеділок · 11 жовтня ст. ст.
Ап. Филипа, одного із семи дияконів (I). Прп. Феофана Начертанного спов., творця канонів, єп. Нікейського (близько 850). Мцц. Зінаїди та Філоніли (I). Прп. Феофана, посника Печерського, в Ближніх печерах (XII). Прп. Льва Оптинського (1841). Сщмчч. Філарета Великанова й Олександра Гривського пресвітерів (1918)..
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Филипуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Фили́ппе,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га, да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Язы́ков лове́ц пречу́дный и ученико́в Христо́вых собесе́дник,/ апо́столов предизбра́нный,/ Фили́пп днесь ми́ру исцеле́ний подае́т бога́тство,/ покрыва́ет от обстоя́ний того́ хва́лящия./ Тем согла́сно зове́м ему́:// спаса́й вся моли́твами твои́ми, апо́столе.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39).
Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. За те і сказано було про неї: "прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато" (Лк. 7:47).
О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: "Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього". Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого роби все можливе для нужденних — і будеш робити для Бога.
Св. Филип запитує скарбника: "Чи розумієш, що читаєш?". Той відповів: "Як можу зрозуміти, якщо хто не навчить мене?" (Діян. 8:30-31). Як часто відчувають те ж саме ті, хто читає слово Боже й святоотецькі писання! Те, що читають, не вміщається в голові; розум не може почути того й осягнути те, немов ідеться про щось чуже для нього, про предмети з невідомої галузі. Ось тут і потрібен тлумач, знайомий з тим, про що слово. У св. Филипа був той самий Дух, Який давав і пророцтва, і йому неважко було розтлумачити те, що було складним для скарбника.
Так і для нас тепер: треба знайти людину, яка стояла б на тому ступені життя і пізнання, якого стосується Писання, що важке для нашого розуміння, і вона розтлумачить його без труднощів, тому що кругозори духовні в кожного ступеня свої. Той, хто стоїть на нижчому ступені, не все бачить, що бачить той, хто стоїть на вищому, і тільки може здогадуватися про те. Якщо трапиться, що незрозуміле нам Писання стосується предметів вищого ступеня, а зустрінутий нами тлумач стоїть на нижчому, то він нам не роз'яснить того, як слід, а буде все застосовувати до свого кругозору, і справа залишиться для нас, як і раніше, темною.
Дивуватися треба, як беруться тлумачити про предмети Письма люди, зовсім чужі тій галузі, до якої належать ті предмети. І виходить у них усе не так, як слід; пишатися ж своїми тлумаченнями вони не забувають.
Ще 1 думка
(Лк. 7:36-50)
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: "якби Він був пророком..." (Лк. 7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом розум наш чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона. Від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах як доброго господаря не відбулося жодної зміни. Але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
_thumb.jpg)

_thumb.jpg)
_thumb.jpg)
