...

Святитель Інокентій, єпископ Пензенський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 10-й день

Святитель Інокентій (Іларіон Дмитрович Смирнов) народився 1784 року в селі Павлово Богородського повіту Московської губернії в сім’ї бідного церковного пономаря. Він закінчив Московську Перервинську семінарію, потім був переведений до Лаврської семінарії.

Іларіон володів винятковими здібностями. Учений за покликанням, він, ще будучи учнем, був призначений викладачем. 1809 року Іларіон став префектом семінарії. У жовтні 1809 року у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі Іларіон був пострижений в чернецтво з ім’ям Інокентій. Наступного дня він був висвячений на ієродиякона, потім був рукопокладений на ієромонаха.

1810 року отця Інокентія призначили ігуменом Миколаївського Угреського монастиря, але невдовзі перевели до московського Знаменського монастиря.

1812 року його направили викладачем богослов’я до Санкт-Петербурзької духовної академії. 30 серпня того ж року ігумен Інокентій був возведений у сан архімандрита. У вересні 1813 року, у віці двадцяти дев’яти років, архімандрит Інокентій був призначений ректором Санкт-Петербурзької духовної семінарії і професором богослов’я, а також настоятелем Сергієвої пустині. Наступного року йому було присвоєно ступінь доктора богослов’я.

У березні 1819 року архімандрит Інокентій був висвячений на єпископа Пензенського і Саратовського. Це призначення було висилкою зі столиці за виступ проти модного у вищих колах містицизму.

21 серпня того ж року єпископ Інокентій прибув до Пензи. За короткий час управління Пензенською єпархією він встиг здобути довіру і повагу своєї пастви. У всі недільні та святкові дні він, незважаючи на слабкість свого здоров’я, сам звершував Божественну літургію і виголошував повчання. Його повчання були простими, але водночас несли відбиток духовної благодаті і мудрості.

Протягом своєї архіпастирської діяльності святитель Інокентій оглянув майже всі церкви, зайнявся благоустроєм архієрейського будинку, особисто був присутній на іспитах у духовних навчальних закладах єпархії.

У серпні 1819 року під час поїздки до Саратова він сильно захворів і вже не зміг піднятися з одра хвороби. Лагідний і терплячий, він не вимовляв жодної скарги. Він не міг від слабкості тримати в руках склянку, але продовжував займатися єпархіальними справами.

За день до кончини святителю наснився сон. “Здавалося мені, — розповідав він своєму келійникові, — що небеса відчинилися. Двоє світлих юнаків у білому одязі, злетівши з висоти, постали переді мною і, з любов’ю дивлячись на мене, взяли мене немічного і піднесли з собою на небо. Серце моє сповнилося невимовної радості, і я прокинувся”.

10 жовтня 1819 року владика попросив звершити над ним таїнство Єлеосвячення. Після його звершення він склав на грудях руки хрестоподібно і тихо помер.

24 вересня 1998 року були знайдені мощі святителя, а 23 жовтня 2000 року їх було перенесено до Успенського кафедрального собору міста Пензи. Поховали владику Інокентія в приділі святої великомучениці Єкатерини в кафедральному соборі. Тоді ж, у 2000 році, святитель Інокентій був прославлений в лику святих.

17 жовтня 2021 року відбулося перенесення мощей святителя Інокентія до Спаського кафедрального собору Пензи.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Иннокентию, глас 5

От юности смиренным нареченный, / во иночестве же чистоте тезоименный, / духовныя мудрости любитель явился еси, / златовещанный благочестия учителю, / и лживых пагубных учений обличителю,/ за Истину нечестивыми гонимый, / незлобие и кротость проповедавый, / и паству Пензенскую ревностне пасый, / святителю всечестне Иннокентие, / моли Христа Бога умудрити нас во спасение.

Кондак святителю Иннокентию, глас 8

Священнаго и боговещанного проповедника / и дивнаго премудрости учителя / вчинил еси, Господи, в наслаждение благих Твоих и покой, / труды бо онаго и блаженную кончину / паче всякаго всеплодия прием,/ едине Прославляяй святыя Своя.

Ще в розробці