Преподобний Амвросій Оптинський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 27-й день — знайдення мощей / жовтня на 10-й день / липня на 28-й день — Собор Тамбовських святих / вересня на 10-й день — Собор Липецьких святих / жовтня на 11-й день — Собор Оптинських святих

Майбутній старець народився наприкінці 1812 року в Коростенській губернії у віруючій сім’ї. У Хрещенні він був названий Олександром, на честь благовірного князя Олександра Невського. Батько хлопчика був пономарем, а дід був священником.

У дванадцять років Олександр вступив до Коростенського духовного училища. Потім його як одного із кращих випускників запросили до Коростенської духовної семінарії. Юнак чудово вчився, мав талант до мов. Далеко не кожна людина в першій половині ХІХ століття, маючи не те що селянське, а навіть дворянське походження, могла володіти п’ятьма мовами. Але семінарист Олександр належав до такої рідкісної меншості.

Природна доброта Олександра в поєднанні з умінням вільно і ясно викладати свої думки стала основою його харизматичної особистості. Багато хто передрікав йому велике майбутнє, але промисел Божий вказував на зовсім інший шлях.

У семінарський час Олександр важко захворів. Тоді він і дав Богу обітницю: якщо одужає, піде в монастир. І йому справді стало легше. Але майбутній святий Амвросій Оптинський не відразу виконав свою обіцянку.

Після Семінарії він працював домашнім учителем у дітей одного багатого поміщика. Потім його запросили викладати грецьку в Алчевському духовному училищі. Кажуть, що в цей час він знову захворів і тому таємно поїхав в Троїце-Сергієву лавру, а також до відомого в той час старця Іларіона. Старець дав йому просту пораду: «Іди до Оптиної, і будеш досвідчений». Олександр більше не повертався до Алчевська. Семінарське начальство навіть не підозрювало, що їхній викладач грецької вже набирається досвіду в монастирі.

Через декілька років він був пострижений в чернецтво з ім’ям Амвросій, на честь Амвросія Медіоланського. Потім він став ієродияконом і далі ієромонахом. Під час висвячення в сан ієромонаха Амвросій Оптинський переніс таку сильну хворобу, що потім майже не міг служити. Але в цьому також був Божественний Промисел: Амвросію належало стати старцем, спілкуватися з людьми й укріпляти їх на духовному шляху.

Бог послав Амвросію Оптинському прекрасних духівників. Молодий чернець зростав під опікою преподобних Льва і Макарія.

Святий Амвросій пройшов дивовижну школу смирення. Знаючи п’ять мов, замість культурно-просвітницької діяльності він варив дріжджі і пік хліб. Більш того, маючи безліч природних обдарувань і будучи цікавим співрозмовником, він проводив час в тиші, на самоті і в частих хворобах.

Такі обставини прекрасно смирили і загартували Амвросія Оптинського. Здобувши таке важливе для ченця почуття як смиренність, він з часом отримав послухи і для душі. Завдяки старанням преподобного Амвросія як перекладача і видавця при Оптиній вийшли корисні духовні праці — «Ліствиця» Іоанна Ліствичника, листи преподобного Макарія.

З 1846 року ієромонаха Амвросія благословляють допомагати старцю Макарію в духівництві. Але в 1848 році здоров’я ієромонаха настільки погіршилось, що Оптина просто-напросто готувалася до його смерті. Згідно з деякими даними, Амвросія в цей час постригли в схиму без зміни імені. Але він видужав. Видужав, щоб стати найвідомішим в країні духівником.

І сільським людям похилого віку, і молоді, і маститим письменникам було однаково цікаво спілкуватися зі старцем. Незважаючи на свою простоту, напівжартівливу манеру і вміння говорити римами, преподобний Амвросій ніколи не був плоским і солоним.

Він був смиренний і лагідний, з любов’ю ставився до всіх, хто до нього приходив. Як і багато святих, він внутрішньо світився радістю й любов’ю. Нелегко радіти, коли ти постійно хворієш, більше часу проводиш у келії, не можеш відслужити і вистояти довгі монастирські служби. Але Амвросій Оптинський смиренно приймав всі свої хвороби.

Ще за життя старця одна духовна дочка з благословення преподобного облаштувала жіночий монастир в селі Шамордино. Амвросій Оптинський допомагав в облаштуванні обителі, де невдовзі вже подвизалися близько тисячі черниць. Також там були побудовані лікарня, школа для дівчаток і притулки — окремо для дівчаток і жінок похилого віку.

Підтримував він і священників. Коли один парафіяльний священник, який служив в глибинці, не витримав умов і хотів залишити служіння, старець укріпив його. “Іди назад! Він один, а вас двоє!” — сказав старець. Мовляв, лукавий один, а ти з Богом, тому вас двоє. Завдяки пораді преподобного священник повернувся на свою парафію. Через роки пастирського служіння, пов’язані з терпінням і смиренням, до нього як до старця також стали прибувати люди.

1891 рік був останнім у земному житті старця. Все літо цього року він провів у Шамординській обителі, ніби поспішаючи закінчити і влаштувати там усе незавершене. Продовжувалися поспішні роботи, нова настоятелька потребувала керівництва і вказівок. Старець, підкоряючись розпорядженням консисторії, неодноразово призначав дні свого від’їзду. Проте погіршення стану здоров’я і слабкість змушували його відкладати від’їзд.

Ввечері 10/22 жовтня 1891 року преподобний Амвросій відійшов до Господа. Було вирішено перевезти його до Оптиної пустині, де він провів своє життя і де спочивали його духовні керівники, старці Лев і Макарій.

Тропарі, кондаки, молитви та величання