Місяця липня на 28-й день Чудотворна ікона Божої Матері, іменована Юзька, з’явилася на початку ХVII століття старцю схимонаху Псково-Печерського монастиря преподобному Дорофею. Богородиця, під час навали шведів, повеліла йому взяти Її образ у зазначеному Нею місці, віднести образ у межі Ярославської єпархії і там заснувати обитель. Ігумену монастиря, який не погоджувався відпустити явлену ікону Божої Матері, Вона в сонному видінні з’явилася і повеліла виконати Її волю і відпустити старця Дорофея з Її іконою. Старець Дорофей, наближаючись до вказаного йому у видінні місця, зупинився відпочити, а святу ікону поставив на дереві. Коли він хотів продовжувати шлях, то ніякими силами не зміг зняти з дерева ікону Богоматері. Старець Дорофей зрозумів, що Цариця…

Місяця липня на 28-й день Ікона Пресвятої Богородиці Одигітрія з іконостасу Богородице-Різдвяного собору міста Устюжни Вологодської області (колишня Новгородська губернія) – одна з найдавніших і найшанованіших на Русі православних святинь. За переданням, по молитвам до Божої Матері перед цією іконою місто неодноразово було врятоване від навали шведів і поляків. У 1936 році Богородице-Різдвяний собор закрили, а чудотворний образ передали до краєзнавчого музею Устюжни. У 1994 році ікону викрали і вивезли за кордон, проте пізніше її було повернуто.

Місяця липня на 28-й день Ікона Божої Матері “Розчулення” Серафимо-Дивеївська належала преподобному Серафиму Саровському, була його келійною іконою. Єлеєм від лампади, що горіла перед цією святою іконою, преподобний помазував хворих, які отримували після помазання зцілення. Подвижник називав ікону “Розчулення” – “Всіх радостей Радість”, і перед нею він помер на молитві 2 січня 1833 року. Після смерті преподобного Серафима саровський настоятель о. Нифонт віддав святу ікону. Нифонт віддав святу ікону “Всіх радостей Радість” сестрам Дівєєвської Серафимівської обителі. Тропарі, кондаки, молитви та величання

Місяця липня на 28-й день Чудотворна Смоленсько-Костромська ікона Божої Матері “Одигітрія” – одна зі святинь Богоявленсько-Анастасійного жіночого монастиря м. Костроми. Костроми. Ікона-фреска, список зі Смоленської ікони Пресвятої Богородиці, була написана 1672 року на стіні кутової південно-західної вежі Богоявленського монастиря артіллю ізографів на чолі зі знаменитими іконописцями Гурієм Нікітіним та Силою Савіним, які трудилися на той час над розписом соборного храму обителі – нині Богоявленсько-Анастасіївського кафедрального собору. Через сто років, 1779 року, в Костромі сталася спустошлива пожежа, у вогні якої загинула половина міських будівель. Весь Богоявленський монастир, його храми і кріпосні стіни були охоплені полум’ям, проте, захищений чудовою силою Божою настінний образ Смоленської ікони Пресвятої Богородиці, який захистила дивовижна сила Божа,…

Місяця липня на 28-й день Густинська ікона Божої Матері знаходиться в Троїцькій церкві Густинського монастиря, поблизу міста Прилук Полтавської губернії. Час появи цієї ікони невідомий, але вважають, що вона вельми стародавнього походження. Густинська ікона Пресвятої БогородиціУ літописі Густинського монастиря збереглася звістка, що вже в 1670 р. ця ікона була відома всюди як прославлена багатьма чудовими знаменнями. Спочатку св. ікона стояла над колодязем, а потім, після багатьох явлених чудес і зцілень, перенесена до самого монастиря. У літній час Густинську ікону поміщають в іконостасі Троїцької церкви, ліворуч від царських врат, а в зимовий час її переносять звідси в тепліше приміщення, в трапезну церкву Воскресіння Христова. По суботах перед нею звершується урочистий молебень…

Місяця липня на 28-й день Гребнівську ікону Божої Матері, що прославилася чудотворіннями і перебувала в храмі міста Гребня (на річці Чирі, що впадає в Дон), піднесли жителі міста, донські козаки, великому князю Димитрію Донському після повернення його з Куликовської битви в 1380 році. “Гребнівський літопис або розповідь про образ чудотворний Пресвятої Владичиці і Приснодіви Марії”, складений 1471 року, свідчить: “І коли благовірний Великий князь Димитрій з перемогою в радості з Дону-річки, і тоді там, народ християнський, військового чину живе, званий казацій, в радості зустрів його зі святою іконою і з хрестами, привітав його з позбавленням від супостатів агарянського язика і приніс йому дари духовних скарбів, вже наявні в себе чудотворні…

Місяця липня на 28-й день Мучениця Мавра, Мавра Василівна Моїсєєва, народилася 1875 року в селі Шали Темниківського повіту Тамбовської губернії (нині Республіка Мордовія, Атур’ївський район) у селянській родині. Відомо, що до революції 1917 року вона жила у власному будинку, мала середняцьке господарство. Відносно благополучне життя тривало до 1937 року. Маврі Василівні хотілося, щоб храм у селі Шадимі, куди вона ходила молитися, був міцний і гарний, і вона стала збирати з парафіян гроші для проведення ремонту церковної будівлі. Люди активно відгукнулися, найняли артіль теслярів із чотирьох осіб, які зробили роботу. Невдовзі після цього Мавру Василівну заарештували, і їй висунули обвинувачення в тому, що вона “учасник релігійної контрреволюційної організації… надавала свій будинок…

Місяця липня на 28-й день Мученик Іоанн, Іван Васильович Мільошкін, народився 1902 року в селі Салазгор Спаського повіту Тамбовської губернії (нині Республіка Мордовія, Торбеївський район) і походив із селянської сім’ї. У 1924-1926 роках він служив у Червоній армії рядовим, а в 1927 році повернувся в рідні краї і зайнявся сільським господарством. Переїхавши в село Мокша Торбеївського району Мордовської АРСР, Іван Васильович вступив до колгоспу і навіть був обраний його головою. Вперше Івана Васильовича заарештували 1932 року за звинуваченням “недбале ставлення до службових обов’язків”. Він був засуджений на місяць виправно-трудових робіт. Безуспішні спроби навчитися жити в нових умовах зблизили його з місцевими священниками, він став “мандрувати” селами Торбеївського, Темниківського і Ковилкінського…

Місяця липня на 28-й день Мученик Іоанн – Іван Васильович Ломакін – народився в селі Старе Четово Спаського повіту Тамбовської губернії (нині Республіка Мордовія, Торбеївський район) 1884 року і походив із селянської родини. Батьки Івана Васильовича були міцними селянами – мали хату, наділ землі, одного-двох коней, одну-двох корів, кілька овець, був також свій млин. У непростий для селянства час колективізації, Іван Васильович не став руйнувати сформований у сім’ї уклад і господарство своє продовжував вести як одноосібник. Дивлячись на невдачі перших колгоспників, він висловлював свої думки про те, що відбувалося: він вважав, що землі потрібен справжній господар, який душу в неї вкладає і все робить старанно, а колгоспники самі ще не…